Сержант "тридцятки" Оксана Юселевич: Мрію, щоб закінчилась війна, повернутись додому до дітей, знати, що всі живі, всі здорові
- Я не змогла залишатись осторонь в своєму спокійному місті, в той час, коли сотні молодих хлопців та дівчат ціною власного життя тримають мирне небо над моїм домом, - говорить санітарний інструктор медичного пункту 30 ОМБр ім. князя Костянтина Острозького сержант Юселевич.
Розуміючи, що навики та вміння медичного працівника значно цінніші на війні, аніж в лікарні на мирній Черкащині, а це понад 25 років стажу, Оксана Юріївна не вагаючись звернулась до військкомату, і вже за якийсь час її відправили для проходження військової служби за контрактом до нашої бригади. В першому механізованому батальйоні, який постійно виконує завдання на лінії бойового зіткнення, Юрівна, як називають її хлопці, з 2016 року.
Після закінчення першого контракту в житті Оксани, було декілька місяців невеличкого перериву, так би мовити морально «відпочити від служби».
- Перебуваючи вдома, чую по телебаченню, що на напрямку де стоять мої хлопці обстріли, і є поранені. Я задаю собі питання: - «Чому я не там? Я ж там потрібна! Душа щемить, що я не поряд з ними».
- Буває, вдома, ідеш по вулиці, люди розслаблені, спокійні, я в цей момент думаю, про наших військових, які в цей момент сидять в окопі для того щоб більша частина країни жила спокійно.
Оксана Юріївна повернулась служити до свого батальйону, хоча була можливість піти в тилові частини.
- Звісно умови праці та й сама робота в мирному житті і на передових позиціях відрізняються, проте тут відчуваєш, що ти потрібна хлопцям, які тобі довіряють. Колеги з якими я працювала в лікарні досі здивовані, що проміняла білий халат і туфлі на форму та різні малосприятливі умови на передовій.
Згідно указу президента України №160/2018 Юселевич Оксану Юріївну нагороджено медаллю «За військову службу Україні».
- Для мене було несподівано, спочатку думала, що пожартували. Але мені приємно, що на мою роботу звернули увагу і представили до такої нагороди. Та найвищою нагородою для мене є життя та здоров’я наших хлопчиків, наших захисників, - злегка тремтячим і небайдужим голосом говорить наш медик, - і я дуже щаслива, що можу допомогти.
Завжди компетентна у своїй роботі, уважна до пацієнтів та доброзичлива до людей, Оксана Юріївна ніколи не скаржиться на побутові умови, в яких доводиться інколи перебувати на війні, вона просто тихо робить своє діло у нашій спільній справі.
- Мрію, щоб в Україні закінчилась війна, повернутись додому до дітей, знати, що всі живі, всі здорові, з думкою, що все спокійно!
Последнее изменение Вторник, 03/03/2020