Пивовари, ковалі, каменярі: хто покоїться на Чеському цвинтарі в Житомирі. ФОТОРЕПОРТАЖ
Ні для кого не секрет, що в Житомирі є багато кладовищ: Військовий цвинтар, Польське, Лютеранське, Єврейське, Російське кладовища… Список можна продовжувати ще довго. Ми вже робили фоторепортажі з деяких із цих місць та розміщали їх на своєму сайті. Але цього разу хочеться провести нашим читачам фотопрогулянку стежками не менш гарного та особливого місця — Чеського цвинтаря.
Розташувалося кладовище в мікрорайоні Крошня, по вулиці Тараса Бульби-Боровця (колишня назва — Маршала Рибалка). Знайти Чеське кладовище зовсім нескладно, варто просто звернути з вулиці Покровської (Щорса) у бік вулиці Тараса Бульби-Боровця і йти прямо, нікуди не звертаючи. Пройшовши приблизно 1,5 км, зліва ви побачите це красиве місце, яке не може не привернути увагу.
Чеському цвинтарю вже більше 130 років. Приїзд чеських колоністів у Житомир був обумовлений указом Олександра II від 1873 року, у якому цій національності надавалися великі пільги. У село Крошня (нині — добре відомий мікрорайон у Житомирі, що має цю ж саму назву) в 1878 році прибуло 52 родини чеських переселенців. Чехи привели із собою високу культуру землеробства, технологію хмелярства та пивоваріння. Серед них було багато майстрів високої кваліфікації: теслі, слюсарі, ковалі, каменярі. Усі в селі Крошня добре знали каменотеса Вацлава Длоуги, ковбасника Йосипа Громадецького, хмеляра і громадського діяча Вацлава Малі, власника цегельного заводу Йосипа Бубена. А найбільшу пам'ять про себе залишили неперевершені пивовари: Осип Махачек, Богдан Янс, Ігнатій Альбрехт, Вацлав Крупічка, Вацлав Михалек.
На згадку про перших чехів-поселенців на Крошні є вулиця В'ячеслава Малі (він був ініціатором розвитку хмелярства на Крошні), провулок Альбрехта (Альбрехти побудували на Крошні знаменитий пивзавод). Окрім того, по вулиці Покровській є навіть кафе з назвою «Альбрехт», де відвідувачів частують стравами чеської кухні. Усі ці люди, про яких ми згадали, поховані саме на Чеському цвинтарі. Завершити хотілося б поетичними рядками, в яких автор вірша акцентує свою увагу на тому, що Житомир — місто, багате на різні національності, а також у ньому є багато різноманітних кладовищ:
Кладбище Польское, кладбище Русское,
Домики старые, улочки узкие,
А на окраине стертою фрескою
Всеми забытое кладбище Чешское.
Среди деревьев, во дворике тихом,
Строгий портал — лютеранская кирха.
Храм златоглавый Преображения,
Рядом костёл — находи утешение.
Все мы под небом, все мы под Богом.
Мирно стоит меж домов синагога…
Издревле к этой земле прикипели
Русские, немцы, поляки, евреи.
Ветхий и Новый заветы да Тора —
Всё перемешано. Это — Житомир!
(автор стихотворения Владимир Белозерский)
Последнее изменение Вторник, 11/07/2017