"Власне, можна було робити ще тоншими, - пояснює Петро Кравчук. - 15-сантиметровий шар такого матеріалу теплопровiднiстю не поступається цегляному муру товщиною 55 сантиметрiв. Та я вирiшив перестрахуватися. Тим паче, що очерету в нашому краї хоч греблю гати".

 Заходимо до хати. Три кiмнати, кухня, веранда... Кватирки зачинено, але повiтря свiже, як на вулицi.

"Правда, легко дихати? - всмiхається чоловiк. - Так усi кажуть i шукають систему вентиляцiї. А в мене її немає - не потрiбна. Стiна з очерету взимку добре зберігає тепло, а влітку - прохолоду. Тобто, вона ніби дихає. У таких будинках нiколи не буває нi грибкiв, нi плiсняви".

Петро давно мрiяв про власний будинок i садочок коло нього. Дiлянку придбав рокiв сiм тому, плодовi деревця посадив - он якi вже вимахали, красенi. А на хату, зiзнається спiврозмовник, нiяк не мiг назбирати.

 "Не з моїми статками будуватися, - бiдкається. - Але вiдмовитися вiд мрiї не мiг. Тим паче, що двiйко дiтей пiдростало. В однокiмнатнiй квартирi, так званiй хрущовцi, нам уже не вистачало площi, а на свою оселю - грошей: щоб змурувати з цегли, лише на стiни треба було щонайменше 70 тисяч гривень. Шукав iншi варiанти та матерiали i нiчого не мiг придумати. Допомiг батько, вiн живе в Казахстанi. Там з давнiх-давен будують хати з очерету.

Отож порадив i в листi детально розписав технологiю. Взимку я накосив очерету, вибирав лише трубчастий. Тобто, з пустотiлим стеблом. Просушив пiд дахом, пов'язав у мати - довжина кожного 2,2 метра, ширина - метр, а товщина - 15 - 20 сантиметрів.

На цей будiвельний матерiал не витратив жодної копiйки. Опiсля залив фундамент, а зверху склепав каркас. Дерев'яний. Добре, що брус i лаги заготовив ще рокiв 15 тому: знайомий продав майже за безцiнь".

"А як ви будували стiни з очерету?" - запитую. "Дуже просто, - вiдповiдає. - Вставляв мати в дерев'яний каркас. Вгадайте, за скiльки часу впорався? За два днi. А якби мурував iз цегли, то не вистачило б i мiсяця.

Трубчаста структура очерету сприяє тому, що хата завжди провiтрюється. А ще цей матерiал екологiчно безпечний i надiйний - не гниє, чудовий шумо- та теплоiзолятор.

Навiть у сильний мороз теплопровiднiсть очеретяних стiн у чотири рази нижча, нiж у дерев'яних, i майже в сiм - нiж у цегляних.

Не розумiю, чому в нас в Українi досi масово не використовують таке природне диво". Дах Петрового будинку також пiд очеретом. Товщина така ж, як i в стiн. Заготовляв рослини лише на однiй водоймi, щоб не вiдрiзнялися кольором.

 "А вкладав пiд кутом 35 градусiв, - додає спiврозмовник. - Чому? Бо верхнiй шар такої покрiвлi зазвичай пропускає вологу - до п'яти сантиметрiв. Щоб не накопичувалися надлишки рiдини, дотримувався правила оптимального нахилу".

"Даруйте, - цiкавлюсь, - але ж взимку нерiдко бувають рiзкi перепади температур. Чи не може мороз, снiг i вiдлига зруйнувати структуру очерету?"

 "Нi, - усмiхається газда, - випробував на своїх матах. Перед тим як укладати їх у стiни i на даху, кiлька зразкiв перевiрив на мiцнiсть просто неба. Так-от, не трiснула жодна рослинка. До речi, хату я опорядив також природним матерiалом - глиною iз соломою. Тому в моїй хатi завжди комфортно, тепло i свiжо. Скiльки я витратив грошей на будiвництво? 50 тисяч гривень".

Володимир IСАЄВ, газета "Експрес"