Разом з однодумцями Людмила роздає нужденним не лише їжу, а й одяг та допомагає їм влагоджувати різні питання, - розповідає suspilne.media.

   Людмила Якубовська переїхала до Бердичева із Криму 12 років тому. Волонтерством займається майже рік. Ідея допомагати іншим з'явилася після того, як їй самій чужі люди допомогли зібрати гроші на лікування.

  "З 2015 року у мене онкологія: спочатку молочної залози, потім пішов рецидив у кістки, – розповідає кореспондентам Суспільного Людмила. – Зараз повністю весь скелет, всі кості пошкоджені метастазами. Я пройшла дуже довгий курс лікування, на який потрібні були гроші. Дуже багато людей через соцмережі долучилися і допомогли мені. Тож, я теж вирішила допомагати іншим".

  "Допомагали одягом, потім стали годувати, – каже волонтерка. – Спочатку раз на тиждень, а зараз тричі. Треба діяти і допомагати, адже коли людина залишається на вулиці, вона стає нікому не потрібна. Хоча вона може приносити користь суспільству".

  Зараз вони не лише годують та одягають нужденних, а й водять їх до лікарів і допомагають з перукарськими послугами.

  "У нас є приміщення, де ми роздаємо речі – на час локдауну ми годували людей там, але сусіди це погано сприймають, – каже Людмила. – А тут холодно: всі швидко поїли – і додому. Та й людей тут менше. А там ми їх можемо і одягнути, і підстригти. Ось, наприклад, у п’ятницю ми їх після обіду підстригли, а одного чоловіка до лікарні відвезли, бо він ноги відморозив. Кожен може сказати, які в нього є проблеми, яка потрібна допомога. Декому ми допомагаємо оформити групу з інвалідності, можемо до лікарні завести. От зараз домовляємося, щоб зробити для нашого підопічного фотосесію. Щоб подарувати цим людям надію і показати: за зовнішністю є відкрита душа".

  Допомагають Людмилі і бердичівляни, котрі бачать її пости у соцмережах. Везуть одноразовий посуд, продукти, консервацію. Хтось приходить готувати їжу, хтось домовляється за лікарню.

  "Ми з Надією вінегрет самі нарізали, – розповідає Людмила. – Вчора дзвонила жінка, яка допомагає цих людей до лікарні водити, якщо їм треба. Не кожен схоче таке робити. В медицині он не хочуть надавати допомогу таким людям. Все робимо за рахунок свого волонтерського руху".

  Бердичівлянин Михайло – один із підопічних Людмили Якубовської. Чоловік каже, що вдома йому нема що їсти, а Людмила не лише допомагає вижити, а й заряджає своїм позитивом.

  "Людмила дарує все своє тепло. Хто вона мені така по паспорту? Але вона людина. Звертається до мене: Михайлику, може в тебе які проблеми? Я іду додому і в мене стільки сил набирається", – говорить Михайло.

  Бердичівлянин Михайло

  "Ми перешиваємо старі речі, – каже Людмила. – Маємо багато одягу, який не можна вдягати, але там хороша тканина. Зараз моя сестра шиє сумки з джинсу. Також ми ось на новий рік іграшки шили. Килимки плануємо шити і таке інше. Хочемо відкрити магазин, щоб у нас були хоч якісь фінанси. Навіть ті самі кошти на ліки і бензин. Ось така в нас мрія. Сподіваємося, вона здійсниться".

Новини Житомира