Як вдалося дізнатися, ці хлопці щойно приїхали, і вже буквально через день виїжджають в зону АТО інші. В військовій частині всі це розуміли, тому товариші по службі шукали один одного в натовпі, серед зустрічаючих, міцно обіймали один одного, щось вигукували. Вони були щасливі, мов діти. А ще більш щасливішими почувалися матері та дружини, які з посмішкою спостерігали за своїми захисникам. В їх очах можна було побачити почуття гордості та спокою – «Нарешті, дочекалися, живих і здорових», - пише РІО Бердичів.

Поспілкувавшись трохи з хлопцями вдалося дізнатися наступне:

«Серед нас були ті, хто відвоював цілий рік і ті, хто воював лише пів року, але всі повернулися додому. Скоріш за все тих, хто прослужив менше року відправлять на полігон, покращувати навички і знову в бій. А тих, хто відслужив повний рік – поки не призиватимуть. Зараз будуть тренувати тих, кого наберуть у весняний призив. Але все умовно. Скоріш за все нас призвуть через пів року знову.»

На питання, чи підеш воювати, коли черговий раз призвуть, почулася відповідь, яка пролунала без затримки, чітко і свідомо «Обов’язково!»

А ще дізналися, що в солдат, які безпосередньо приймають участь в АТО з заробітної плати знімають по 200 грн на потреби самих же військових. Ось так ось.

«В останній час нам було спокійніше. Відносно спокійніше, обстрілювали менше. Але все таки йде війна і це незаперечно. А тут люди живуть своїм життям. Наче приїхав в чужу країну, яка знаходиться за тисячі кілометрів від того місця, де був позавчора. Важко це усвідомлювати, досить важко» - так прокоментував ситуацію один молодих бійців.