На Житомирщині є свій Карачун
Неподалік від Малина, що на Житомирщині, на придорожньому знаку виписано: «Карачун». Яка душа нині незащемить від цього слова? Воно – один із символів війни на сходікраїни.
За Карачун-гору поблизу міста Слов’янська Донецької області протягом квітня-липня 2014 року велися тяжкі бої між українськими та проросійськими збройними формуваннями.
То який же стосунок Карачун може мати до Малинщини?
Здавна у місцевих жителівце слово асоціюється з дуже позитивними речами. Знавці стверджують, що в першій половині ХVII століття урочище облюбували козаки. І мабуть із тих часів пішла його назва, щов слов’янській міфології означаєдні зимового і літнього сонцевороту. Якщо зимового, то Карачун – це ще й бог, повелитель морозів.
Овіяний легендами Карачун сьогодні вірно служить не тільки мешканцям Малина, Ворсівки, інших ближніх сіл – до нього приїжджають і з далеку. Адже тут б’єцілюще джерело. Не пересихає вспеку, не боїться повелителя морозів – щодня щедро віддає свою живлющу силу всім бажаючим.
А охочих до цієї води більшає і більшає.
Місцева громада доклала немало зусиль, щоб впорядкувати місце, де підземні води виходять на поверхню. Допомогли їй уцьому лісівники, адже джерело знаходиться на території Слобідського лісництва.
Не важко помітити, що в усіх варіантах слово карачун означає якийсь поворот, межу: між життямі смертю, між зимою і літом…
Між життєстверджуючим і печальним його значенням ми однозначно обираємо перший варіант. А малинчани давно вже знають, що Карачун – це джерело добра.
За матеріалами ЖОУЛМГ
Последнее изменение Четверг, 22/01/2015
