Активісти, громадські діячі, чиновники та політики переключилися на обговорення питання що натомість:  сквер, дитячий майданчик, багатоповерхівка, чи інше? Пройшли громадські слухання, було вирішено, що створять конкурсну комісію  та оголосять конкурс проектів. Найкращі - презентують житомирянам і будуть вирішувати, що має бути.

Мабуть мало хто замислюється над тим, яку небезпеку та загрозу життю людей може нести в собі перехрестя вулиць Київської/Театральної.

Місце розібраної недобудови перетворилося на жах та страхіття!

По-перше огорожа майданчика, пошкоджена.

Частина поваленого забору лежить прямо на тротуарі.

Залишки металоконструкцій також до цього часу ніхто не прибрав.

Мало того, в великій кількості  лежить скловата!

Скловата валяється не тільки на майданчику, а й на тротуарі, вітер розкидав її кругом.

Таке враження, що вже нікому немає до цього діла. Революційні настрої вщухли, вибори пройшли. Чому ніхто не  доведе діло до кінця? Розбирати недобудову почали та поламали.  А остатки будівельних матеріалів, металоконструкції, залишки бетону, скловату чому ніхто не прибирає, не вивозить?

Чому ніхто не звертає увагу на скловату, яка несе в собі загрозу! В повітря піднімаються дуже дрібненькі синтетичні волокна, які подразнюють легені.

По вулиці ходять діти, які можуть постраждати в першу чергу. Скловата на рівні росту дитини. Якщо пориви вітру піднімуть волокна, а дитина в той момент вдихне їх, можуть виникнути серйозні проблеми.

Недоліком скловати є підвищена ламкість волокон, гострі й тонкі уламки яких легко проникають в одяг (з якого їх важко видалити) і далі в шкіру, викликаючи свербіж. Вдихання повітря з уламками волокон скловати може викликати тривале подразнення легенів, оскільки вони виходять з легких дуже повільно. Небезпечно також потрапляння волокон скловати в очі.

Сподіваємось, що на цю проблему звернуть увагу чиновники міста  та будуть вжиті відповідні заходи.

А то виходить як в пісні відомого барда: 

Снова лопнул пузырь мирозданья,
Наступила пора перемен,
И, страницы былого листая,
Мы стоим у расстрелянных стен.
Так уже не однажды бывало:
Отгуляв, отшумев, отлетев,
Уходящая власть оставляла
За собой лишь заброшенный хлев.

Нам бы сдвинуть бетонные горы,
Но традиции свято храня,
Мы заводим опять разговоры -
И бушует река Болтовня!

Мы то дремлем в берлогах подолгу,
То, увидев огонь впереди,
Старый мир опрокинем, как стопку,
И рубаху рванем на груди!
И краснея опять и потея,
Чтоб кого-то там перекричать,
Мы бросаем, бросаем идеи,
Забывая их осуществлять!

Інформаційне агентство "Всі Новини" Новости Житомира, Житомир Новости