Один із найголовніших штабів нашої країни — штаб АТО. Із командувачами сил антитерористичної операції під час їхнього виконання надзвичайно важливої місії журналістам не часто щастить поспілкуватися, тим паче взяти в них інтерв’ю. Проте командувач Десантно-штурмових військ ЗС України генерал-лейтенант Михайло Забродський знайшов час і розповів про те, чим для нього є цей період, коли він очолює силову компоненту нашої боротьби з гібридною агресією.

  Зрозуміло, що місія командувача — це служба практично без відпочинку, з колосальним напруженням, постійним усвідомленням рівня відповідальності. Очевидно й те, що ухвалення законопроекту про реінтеграцію Донбасу очікувано посилить роль Збройних Сил України в урегулюванні кризи та відновленні територіальної цілісності держави. Відтак нового змісту набудуть роль і функції керівника органу управління АТО. Але це буде потім…

  — Із чого починається день командувача, яким є його робочий графік? — це найперше, про що запитую в Михайла Віталійовича.

  — Ранок починаю з фіззарядки та інших обов’язкових для військової людини процедур. Потім приймаю доповіді про стан справ від оперативно-чергової служби об’єднаного командного пункту, командувачів оперативно-тактичних управлінь. Далі беруся за роботу з невідкладними документами, уточнюю поточні завдання. На короткому ранковому оперативному брифінгу обговорюємо нагальні питання й завдання, які належить виконати впродовж доби. Робота з планувальними документами, спілкування з начальниками структурних підрозділів штабу — це теж частина моєї щоденної діяльності в районі АТО. Доволі регулярними в моєму щільному робочому графіку є виїзди в частини та підрозділи. А ввечері настає час тактичних нарад, де ми підбиваємо підсумки всього, що відбулося за день. І, якщо заплановані заходи вдалося успішно реалізувати, десь за північ можу дозволити собі відпочити.

  — Зрозуміло. А от виїзди в підрозділи — це обов’язкове завдання командувача чи вони є вашою особистою ініціативою, прагненням, так би мовити, бачити на власні очі те, про що доповідають?

  — У цьому немає нічого незвичайного, адже існує саме такий спосіб військового управління та комунікації з підлеглими: особисте спілкування. Його вигадали ще задовго до нас, а тим паче, задовго до початку АТО. Я цей метод вважаю дуже ефективним, наочним і результативним.

  — З якими проблемами або порадами під час таких зустрічей до вас звертаються військовослужбовці?

  — Виникає достатньо багато питань суто тактичного змісту. Вони стосуються поліпшення розташування військ, удосконалення фортифікаційного облаштування позицій, загороджень, нових прийомів і засобів вогневого ураження противника тощо. Відверто скажу, й побутова складова в наших фронтових діалогах із військовослужбовцями є помітною. Наприклад, часто виникає тема окремих видів забезпечення. Саме в процесі такого спілкування нерідко вдається оперативно вирішувати проблемні питання.

  — Уже почалася зима. Якою нині є ситуація на терені АТО в сенсі зустрічі холодного сезону?

  — Цьогоріч у підготовці до зимового періоду виконання завдань ми врахували минулі напрацювання, побажання наших військових і досвід, зокрема й негативний, попередніх років. Командування АТО, видів Збройних Сил та окремих родів військ доклало й докладає всіх зусиль, аби питання готовності до дій узимку вирішували оперативно, вчасно та ефективно.

  — Чи вдалося налагодити співпрацю й порозуміння з місцевою владою, громадами? Адже на Донбасі в людей потрібно вселити віру, що в них існує перспектива нормального життя. І роль військових тут не остання.

  — Ураховуючи складність і багатогранність обстановки, у якій діє військо, ми добре розуміємо: Збройні Сили й інші силові структури виконують завдання не в міжзоряному просторі, а на територіях певних адміністративних одиниць, де живуть люди зі своїми проблемами й негараздами. І без надійного управління та впливу на ситуацію з боку цивільно-військових адміністрацій, безперечно, успіху в антитерористичних заходах та бойових діях досягти значно важче. Відповідно, наскільки це можливо, свої дії узгоджуємо із цивільно-військовими адміністраціями, сподіваючись на допомогу та всебічну підтримку. Роль військових тут очевидно позитивна. Приміром, після обстрілів Донецької фільтрувальної станції саме люди у погонах неодноразово, ризикуючи життям, запобігали екологічній катастрофі. Після поліпшення свого тактичного розташування наші військові змогли налагодити канал гуманітарної допомоги в села Гладосове й Травневе на Донеччині. Завдяки захисту Збройними Силами України тут змогли розпочати роботи з відновлення електропостачання. Однак противник, здійснюючи збройні провокації, постійно блокує спроби повернути нормальне життя в ці населені пункти. У Травневому силами цивільно-військового співробітництва організовано тимчасовий гуманітарний центр для поліпшення доставки питної води, продуктів харчування, відновлення електроживлення та вирішення низки інших нагальних для місцевих людей питань. А в прифронтовому селищі Золотому, що на Луганщині, військові сапери допомогли відновили подачу електроенергії, якої тут тиждень не було через обстріли незаконними збройними формуваннями.

  До речі, військові медики повсюдно надають допомогу місцевому населенню, особливо в тих районах, у яких доступ цивільних лікарів практично неможливий через загрозу їхньому життю. Офіцери цивільно-військового співробітництва, військові інженери, які відновлюють зруйновану інфраструктуру та здійснюють розмінування, виконують важливу місію з реінтеграції в серця, душі багатьох жителів Донбасу сподівань на настання кращих часів винятково разом з Україною. Не тільки силою зброї можна повернути Україну в певні населені пункти, а й щирістю та добрими справами.

  — Як удається тримати залучені в АТО сили у високому функціональному тонусі?

  — Наскільки дозволяє обстановка, заходи бойової підготовки прагнемо здійснювати в повному обсязі. Використовуємо для цього визначені ділянки місцевості. Зокрема організовуємо навчальні стрільби зі штатної зброї з виконанням різних способів маневрування та управління. У цьому процесі намагаємося зробити все можливе, щоб навіть в умовах АТО не знижувати темпів бойового навчання.

  — Що дає військовому керівникові вашого рівня досвід управління силами АТО?

  — Функціонал будь-якого військового керівника відповідного рангу передбачає певний стиль управління й підхід до вирішення проблемних питань. У цьому сенсі функції командувача сил АТО справді формально не надто відрізняються від функцій командувача Десантно-штурмових військ. Але в керівника сил антитерористичної операції непорівнянно вищий рівень як можливостей, так і відповідальності.

  — На ваш погляд, хто найпершим оцінюватиме способи дій, ідеї, підходи, які вибрали ви в цій ролі?

  — На жаль, єдиним, хто першим об’єктивно оцінює правильність наших дій, є противник. Лише він насправді здатний відчути, наскільки ефективно ми виконуємо поставлені завдання. Узагалі вважаю, що треба постійно працювати над собою, щоб, не дай Боже, не виникало відчуття, що ти всього досяг, усе знаєш і все можеш. Нормальний стан для військового керівника той, коли він бачить напрямки до вдосконалення у собі і в підлеглих. Такий підхід гарантовано веде до успіху.

  — Дякую за цікаву розмову!

Бесіду вів Геннадій КАРПЮК, na.mil.gov.ua 

Новини Житомира