Попри це буквально під вогнем в аеропорт пробралися журналісти і відчули на собі прицільність обстрілу. Бо в машину, що їхала поряд, було пряме попадання. Вижити всім вдалося дивом. Про це йдеться в ексклюзивному сюжеті ТСН.Тиждень.

Злітну смугу в Донецькому аеропорту називають дорогою життя. Бо дістатися до терміналів можна лише по злітці, яка прострілюється зусібіч.

Водій-механік вичавлює зі старенької БМП все, на що вона здатна, машина мчить ніби справді хоче злетіти, по боках вибухають мінометні міни. Хлопці з "Правого сектору" їдуть взагалі на "УАЗику". Відчайдухи, щойно їхня "таблетка" зупиниться, її одразу ж підіб'ють з гранатомета. Хлопці вискочать з неї за якусь секунду. Вийти з БМП теж не просто, по люках щільно працює снайпер.

Донецький аеропорт нині нагадує Сталінград у роки Другої світової війни. Тут справді, як у Сталінграді, ворог причаївся буквально за стіною.

Бійці 95-ї аеромобільної бригади та загін "Правого сектору" обороняють рештки старого терміналу та два поверхи нового. Сепаратисти - на третьому та у підвалі. Вони вже буквально два дні розбирають завали, щоб піднятися до дверей.

В обід терористи йдуть на штурм старого терміналу. Обстрілюють з мінометів, гаубиць, працюють кулемети. Бойовикам вдається підпалити і новий термінал. Їдкий чорний дим від палаючого пластика виїдає очі, душить, але вийти на свіже повітря не можна – ворожі снайпери цього лише чекають. Коли полум'я гасне, хлопці не впізнають один одного – обличчя чорні. Десантники кажуть, що серед бойовиків є чеченці.

Донецьке летовище сепаратисти оточили з трьох боків, обстрілюють термінали з танків та артилерії. Терористи щодня ідуть великими силами на штурм. Українських вояків рятує артилерія.

Захисники Донецького аеропорту мають різні професії: випусковий редактор, електрозварювальник, рятівник. Але зараз вони - воїни. Їх прозвали "кіборгами", вони вже й самі так на себе кажуть. І вірять, що бойовики не зможуть їх викурити звідси ні кулями, ні снарядами, ні димом. Страх притупився, рухи чіткі, але це все таки живі люди, які просто перестали думати про дрібниці. Лише про найголовніше.

"Ми боремося зі страхом і ми його перемагаємо. Просто позаду - наші діти, наші матері. У нас виходу більше ніякого немає – ніхто, крім нас", - каже один із захисників аеропорту.  

Заїхати в аеропорт – це півсправи, ще треба якось звідси вибратися. Журналісти ТСН знову мчать по злітній смузі і знову поряд падають ворожі міни. А там, у колишньому аеропорту-красені імені Прокоф'єва, залишаються захисники країни, які готуються відбивати черговий штурм.