Власне кажучи, не з’явитися він не міг, адже передумови для цього були більш ніж достатні — горілка, на жаль, була культовим напоєм місцевого населення протягом багатьох століть. Ще Павло Алепський, який відвідав наші краї в середині XVII століття, зазначав, що «горілка в землі козаків дуже дешева, як вода». Статистика ще більш красномовна: у кінці XVIII століття в Житомирі діяло 10 гуралень, у 1801 р. на Правобережній Україні діяло 2735 гуралень, з них 1857 — у Волинській губернії. До того ж кожен охочий міг власноруч виробляти «Оковиту». У 1850 році лафа для самогонників закінчилася — в Російській імперії був введений акциз. Остаточно держава прибрало до рук настільки прибуткова справа 10 червня 1894. Цього дня було видано «Положение о казенной продаже питей». Ось так просто і нехитро.

Через те, що Житомир від Петербурга відокремлює значна відстань, дані заходи затрималися тут на два роки. 1 липня 1986 відбулося урочисте відкриття Житомирського казенного очисного винного складу. Саме з цієї пам’ятної дати й починає свою історію Житомирський ЛГЗ. На радощах губернатор видав окремий циркуляр, який рекомендував розповсюджувачам оковитої «крайнюю вежливость и предупредительность к публике». Важливим чинником була ціна горілки. Ціни встановлювалися державою і залежали від міцності напою. Горілка міцністю 40% коштувала 7 рублів за відро, 57% коштувала 10 рублів, вино найвищого очищення коштувало стільки ж — 10 рублів за відро. Вже дуже насторожують ці мірні ємності!

Джерело: zhitomir.vv.si