Наймасштабнішим та найжахливішим був голод 1932-1933. Щоб увіковічнити пам'ять про тих, хто прийняв мучинецьку смерть від голоду, в Бердичеві встановлено пам’ятник, повідомляє БЕРДИЧІВ.INFO.

Ініціатором виступив приватний підприємець Анатолій Кашпірук. Офіційне відкриття та освячення меморіалу відбулося 25 листопада.

Тоталітарний режим, щоб упокорити наш народ, не допустити визвольної боротьби, прирік на голодну смерть мільйони українців. Архівні документи, дослідження українських та зарубіжних вчених, а також спогади очевидців стали підставою для визнання голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу.

«Ми зібралися, щоб вшанувати світлу пам'ять усіх невинно убієнних в ті страшні далекі 1932-1933 роки. На декілька десятиліть можна засекретити архівні документи. Можна приховати злочини, переписати історичні факти, але не можна стерти з пам'яті народної все, що пережили наші діди та прадіди. До сьогодні дослідники відкрили майже 3,5 мільйони імен українців, які загинули на щедрій, багатій землі», - зазначила заступник міського голови Валентина Адаменко. Вона подякувала Анатолію Кашпіруку за ініціативу та кошти, вкладені в спорудження меморіалу.

Впевнені, що меморіал стане храмом духовності, скорботи та пам'яті. І, безумовно, ще одним мистецьким об’єктом міста. Розташований він на розі вулиць Чуднівської та Козацької, на березі річки Гнилоп'ять.

«Мене часто питають, чому я зайнявся такою справою. Мабуть, головною причиною стали розповіді моїх батьків. І тато, і мама пережили голод. Про це я знаю з перших вуст. Батько був з Вінниччини, мама - з Харківщини. Але і на Поділлі, і на Слобожанщині сценарій був абсолютно однаковий. Спочатку в людей все забрали. Потім їм не дали можливості прохарчувати себе і своїх дітей. Люди вимирали сім'ями, були випадки, що і селами. Наше завдання не забути про ті страшні часи. Важливо, щоб пам’ятали про них наші діти», - переконаний Анатолій Кашпірук.

Пам’ятник уособлює символічне поєднання гранітних плит, розташованих під кутом. На них викарбувані надписи «Померлим голодною смертю на багатих українських землях» та «Пам’яті жертв геноциду українського народу 1932-1933 рр.». Центральним елементом виступає фігура жінки. На тлі згорьованої України, зображеної на чорному граніті, затуливши обличчя, вона оплакує невинно померлих від голоду. Автор проекту - дизайнер Сергій Слободянюк.

«Важко знайти байдужих до трагічної сторінки в нашій історії. У своєму проекті я намагався відобразити драматизм тих подій. Основні акценти – жінка в скорботі. Вона нерозривно пов’язана з образом України. Також відображена карта цілісності держави. Вишиванка, як її атрибут, який нині набув широкої популярності. Я намагався все врахувати, і таким чином це втілилось в життя», - розповів дизайнер проекту Сергій Слободянюк.

Голодомор – наша національна рана, яка не загоюється роками. Україна вистояла перед загрозою тотального знищення і вижила в боротьбі зі злом. Пам'ять про страшну трагедію кличе нас захищати правду, мир і свою землю. Зараз про голодомор говорять усі. І це важливо в контексті розуміння та засудження загрози України від східного сусіда. Ми зобов’язані на майбутнє пам’ятати про страшне лихоліття, донести правду до нащадків.