- Прибувши на місце тимчасової роботи, ми побачили напівзруйноване місто і занепокоєних мешканців, які поступово почали повертатися до своїх домівок. – розповідає психолог Управління ДСНС Житомирщини Олександр Архіпов. - Почуття від побаченого, що в той момент переповнювали, важко було передати словами. Складно було усвідомити, що за декілька кілометрів від наших міст йде справжня війна. Проливається людська кров та сльози…   
Опрацьовуючи райони, ми зустріли на вулиці одинадцятирічного хлопчика. Почавши розмову, запитали чому він один. Дитина безтурботно розповіла, що його мама загинула від осколків під час бомбардування, а він проживає з бабусею і дідусем Я був шокований таким спокійним станом хлопчика. Мені стало його шкода. Ми, звичайно, допомогли малечі їжею та іграшками. Але я так і не зрозумів, чи маленький громадянин ще не усвідомив що сталось, чи просто звик до всього що відбувається навколо.
Окрім психологічної допомоги працівники ДСНС надавали гуманітарну допомогу та забезпечували медикаментами тих, хто цього потребує. Психологи також збирали заяви від громанян. В основному, місцеве населення скаржились, що в них не було світла і води. Але були і такі випадки, коли у дворі знаходили міни. Усі заявки координували і передавали в штаб.
Частина вимушених переселенців розмістилась на Житомирщині. Рятувальники намагаються кожному з них приділити максимум уваги. регулярно організовують зустрічі та спортивно - розважальні заходи для дітей-переселенців.
За словами фахівців-психологів найбільш вразливими є діти.
- Коли я вперше приїхала в табір «Літня церква Різдва», що розташований в с. Зарічани, де проводилась акція «Безпечні канікули», я побачила виставку малюнків. Мене дуже вразив один із них, де було намальовано 3 хреста. Це говорить про те, що діти ще не докінця пережили ті страшні події. З ними потрібно працювати, тому що вони не тільки змінили місце прожиння, а й придбали нових друзів. – каже психолог Тетяна Коленкова. – Працівники Управління намагаються організувати дозвілля, тому що саме в таких умовах ми можемо не тільки  розважати дітвору, а й допомогти їм подолати певні психологічні бар’єри. Мета такої підтримки — допомогти подолати стрес у дітей та їх сімей, а також адаптуватися до нових умов життя.