×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID 525.

Оля Чуйко-Дурбак: «Коли дивишся в очі дітей Героїв України то бачиш у них увесь Всесвіт!»

Проект «100 планшетів дітям-сиротам воїнів  АТО»  від Благодійного Фонду «Міжнародна Асоціація підтримки України» накреслив нам маршрут  до  містечка Новоград-Волинський,

n 2812157325що на Житомирщині – де ми особисто передали дітям подарунки – планшети, солодощі, книжки та побачили як живуть родини Героїв України.  

«Віра в Бога дуже допомагає нам пережити втрату рідних. Ми щотижня збираємося з дівчатами, у яких також загинули чоловіки, щоб підтримати одне одного, помолитися, почитати Біблію»  - ділиться Ірина  Гордійчук, мати двох гарних донечок: Люби і Катрусі. Її чоловік, 30 річний старший сержант Гордійчук Олександр загинув, коли  жінка  була вагітною на третьому місяці  вагітності - донечка ніколи не бачила свого батька, він загинув ще до її народження. Та 11-ти місячна Люба знає хто її татко – на стіні висить портрет Олександра Гордійчука.  Дівчинка Катруся, якій 7 років, показала, як легко уміє сідати на шпагат та який у неї чудовий котик, що їй подарували волонтери. «Ти знаєш, що Ти донька Героя України?» - запитала я дівчинку, на що вона заперечливо захитала головою. «Пам’ятай Катрусю, що Ти особлива, Твій татко-Герой, Твоя мама – найкраща у світі. Ти – донька Героя».

Коли у Новоград-Волинську дізналися про приїзд Благодійного Фонду «Міжнародна асоціація підтримки України», заступниця міського голови Лариса Шилова запропонувала нас зустріти та провести до родин загиблих воїнів та вшанувати загиблих біля пам`ятника воїнам АТО, що розташований навпроти військової частини. Найбільше загинуло хлопців з 30-ї  окремої механізованої бригади. У  Новоград-Волинському  регіоні загинуло 161 воїнів АТО, з них 26 воїнів безпосередньо  з  Новоград – Волинська, ще понад 700 поранених.  Найбільші втрати були у серпні минулого року у боях під Степанівкою Донецької області, яку російські гради вщент знищили разом з людськими долями. На майже  сто тисяч людей, що живуть в регіоні це дуже велика цифра. «Був період, коли ми щодня хоронили по декілька воїнів , це були страшні дні для нашого краю. Скільки горя принесла нам війна, скільки сліз, важко навіть сказати. Ми намагаємося допомагати тим, хто до нас звертається, але не завжди є для цього ресурси» - сказала заступниця мера.  Ірина Гордійчук нагадала, що три місяці тому звернулася із заявою про те, щоб виділили кошти на ремонт ванної та кухні, що потребує капітального ремонту, та поки не отримала позитивної відповіді від чиновників. Хочеться, щоб не тільки обіцяли, але й виконували.  Жінка відзначила, що найбільше допомагають волонтери.

До родини старшини Камбарова Акі, який народився у Туркменістані, ми також навідалися усі разом. У тісній квартирці, проте чистій і охайній живе молода вдова Ліля з двома дітками, сину Анатолію 17 років та Артурчику рік і вісім місяців. Батько встиг побачити сина та потримати його на руках, коли йому було ще лише два місяці. «Усі запитують, чому така різниця у віці дітей, але ви бачите, що у нас скромні житлові умови, тому усе надіялися, що у нас буде просторіше житло і ми будемо жити разом у мирі і любові та виховувати наших дітей» - розповідає Ліля, їй незручно, що стільки гостей одразу у її оселі.  Старший син ніяковів від присутності чи не усіх ЗМІ Новоград-Волинська тому сів тільки сфотографуватися. Юнак  активно займається спортом, на стіні закріплена перекладина, незважаючи, що місця не вистачає навіть, щоб розминутися. Артурчик спершу розплакався від спалахів камер, але його зацікавили яскраві книжечки про Різдво, солодощі, планшет його поки не цікавив, адже цукерочки – це смачно. Тепло маминих обіймів заспокоїли хлопчика і він надто доросло як на свій вік розглядав усіх присутніх, за яких загинув його татко, і, здається, він намагався роздивитися найдорожчу йому людину, яка вже ніколи не зможе взяти його на руки -лише огорнути крилами уві сні свого маленького синочка, свого маленького світловолосого ангелятка.

Дуже вразила скромність цих жінок та доброзичливість. Вони не нарікають, вони не скаржаться, вони терпеливо зносять свої страждання, вважаючи, що допомагати потрібно тим, кому ще гірше. Ми запитали про потреби Лілі, вона сказала, що вони придбали невеличкий будиночок, але там потрібен ремонт, щоб перейти жити, бо у цій квартирці заледве 15 квадратних метрів на трьох. Заступниця мера порадила написати заяву, та запевнила, що триматиме на контролі її питання як і Ірини Гордійчук Сподіваємось.

Незважаючи на триста кілометрів, що нам довелося вчора подолати ми побачили те, що додає нам сили допомагати.  Оля Чуйко-Дурбак, голова благодійного фонду ділиться: «Міжнародна асоціація підтримки України» допомогла багатьом пораненим виїхати закордон на лікування, обладнала десятки госпіталів та лікарень дороговартісним медичним обладнанням, передала переселенцям десятки тон гуманітарної допомоги, посприяла в оздоровленні дітей воїнів АТО закордоном та здійснює щодня безліч інших проектів, та коли бачиш очі дітей Героїв України то наче весь Всесвіт вміщається у них. І ти розумієш, що твоя місія – необхідна, що вона дуже важлива. І ти не можеш зупинитися. Батьки цих дітей захищали нас з Вами, тепер ми маємо подбати про них усі разом з усією відповідальністю та щирістю серця».   

Діти Героїв України. Вони особливі. Добрі, милі, пустотливі, розумні, відкриті, щирі та водночас дорослі. Навіть найменші. Не усвідомлюючи багатьох речей вони знають уже що таке війна. Адже вона забрала у них батьків. Вони захищали Україну. А хто тепер захистить, їх, молодих вдів з дітьми, їхнів батьків, не завжди старих, бо загиблим не завжди більше 20-30 років…

Ще одна багатодітна родина воїна АТО Клімчука, до якої вчора навідався благодійний фонд у місті Черняхів. Довго блукаючи вуличками ми врешті знайшли потрібний провулок. У хатині, збудованій чотири десятки років тому потрібен капітальний ремонт. Клімчук Андрій був у зоні АТО з травня по 10 вересня 2015 року. Під час зняття Андрієм розтяжки, снайпер влучив у міну, чоловік  втратив фаланги пальців, має осколкові поранення голови, рук. Лікувався у Дніпропетровську, у лікарні ім. Мечникова. Зараз вдома, попереду ще декілька операцій. Чоловік виховує 8 дітей, віком від 6 місяців до 21 року,з них шестеро неповнолітніх. Проте ми не застали його вдома – якраз перебував у Київському військовому госпіталі на обстеженні, адже ще декілька осколків, які залишилися у голові потрібно видалити та це вкрай складна операція, яку лікарі не беруться робити зараз. Бабуся Антоніна, розповідає, що Андрій дуже добрий і хороший чоловік, завжди допомагав дружині у догляді за дітьми, жалів її. Галасливі дітки дуже зраділи солодощам, планшетам, окрім цього, благодійний фонд передав десять ящиків з одягом, взуттям, білизною, покривалами та іншими речами першої необхідності. Поки мама пішла у справах, дітлахи завзято розпакували один з ящиків приміряючи одежу, взуття, радіючи новій обнові. Ці емоції такі щирі і відкриті, що вже відвикла бачити дітей, які б раділи таким речам. Здебільшого сучасних дітей не здивуєш нічим, тим більше одягом чи взуттям… Сутеніло, ще попереду дорога до Києва, та ми знаємо, що ще навідаємося до цих родин, до тих, кому потрібна допомога. А нам потрібна їхня допомога, щоб розуміти істинну цінність речей у житті, берегти добрі емоції та їх примножувати. Усе можна змінити, не можна повернути життя, але можна підтримати та шанувати тих, кому ми завдячуємо миром у наших домівках…. Якщо хтось скаржиться на життя, роботу, негаразди –зазирніть в очі дітей Героїв. Чи поспілкуйтесь з ніжними, добрими жінками, які втратили опору, коханих чоловіків, друзів, синів, та зрозумієте яка велич та сила духу у їхніх серцях. Вони - Героїні. Справжні. Щирі. Відкриті.

…Сльози - це біль,  розпач, зневіра, горе, очищення, але разом ми можемо змінити ці сльози на сльози радості на очах вдів і сиріт, від того, що ми підтримуємо Берегинь українського народу, любимо і шануємо їх. Окрім подарунків, діти Героїв потребують нашої з Вами уваги - Україна має знати своїх героїв та їхніх дітей, чиї батьки віддали життя за незалежність України.

Під час поїздки ми також відвідали Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, де нам показали як дбають про діток з особливими потребами, побачили перші кроки дівчинки Лізи, які вона зробила у 7 років. За чотири роки існування Центру понад 200 дітей з особливими потребами мали можливість проходити реабілітацію. Також у місті планується реабілітаційний центр на 300 місць для поранених воїнів АТО, який вкрай необхідний, адже тут понад 700 військових потребують кваліфікованої.  Благодійний Фонд «Міжнародна асоціація підтримки України»  матиме зустріч з керівництвом міста напочатку наступного року для обговорення співпраці та наданні необхідної гуманітарної допомоги.

 

Для довідки: Діяльність благодійного Фонду «Міжнародна асоціація підтримки України» почалася з медичного Майдану. Голова фонду Ольга Чуйко організувала функціонування асоціації у п'яти країнах світу: Німеччині, Франції, Австрії, Словаччини та США. Асоціація відправила на безкоштовне лікування понад сотню постраждалих "майданівців" і військовослужбовців зони АТО до провідних клінік Франції, Австрії та Німеччини. Крім того, МАПУ постійно забезпечує постраждалих гуманітарною допомогою, медичним обладнанням, засобами медичного призначення, медикаментами, а також усім необхідним для тимчасово переміщених осіб.

Автор: Наталія Чурікова

Прочитано 2068 раз

Последнее изменение Понедельник, 28/12/2015

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework