На фасаді Житомирської загальноосвітньої середньої школи №20 відкрили дві меморіальна дошки загиблим захисникам України - молодшому сержанту 95-ої бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Валентину Ковальському та матросу 36-ої окремої бригади морської піхоти Дмитру Рудю.

  Володимировичу скоро виповнюється 50. Він родом із Полтавщини. До війни «професійно крутив баранку», як він каже про свою попередню роботу. До своєї теперішньої професії не мав жодного відношення, все вирішив випадок.

  Виявляється, що за роботу платили та надавали обіди.

  Стало известно имя украинского бойца, погибшего в районе проведения Операции объединенных сил 25 января.

  Закінчивши у 2001 році Кам’янець-Подільський військово-інженерний інститут – єдиний заклад в країні, де готували військових саперів, Дмитро по розподіленню потрапляє до 95 окремої десантно-штурмової бригади (на той час аеромобільної) на посаду командира інженерно-саперного взводу.

  У минулому році 1831 учасник АТО/ООС, члени їх сімей або сімей загиблих пройшли медичну та психологічну реабілітацію, а також отримали санаторно-курортне лікування.

  Володимир Костів та Сергій Голяка захищали Донецький аеропорт від російських найманців. Вони познайомилися 21-го серпня 2014-го року у Житомирському військоматі під час призиву та разом служили у 90-ому окремому аеромобільному батальйоні.

  Ці плани ми побачили на сторінках видання history.zt.ua.

  Случилось это в далекие предвоенные годы.

  35-річний житель Житомирської області, Народний герой України, який воює з початку війни і не піде з армії до нашої перемоги, дістав поранення 9 травня на авдіївській промці і до цих пір не має жодної бойової державної нагороди. Його рідний дядько, Віталій Юрчук, боєць 2-го батальйону 95 десантно-штурмової бригади, також носить високе недержавне звання Народного героя.