Михайло Пасічник народився 4 квітня 1953 року в селі Половецьке Бердичівського району в сім’ї сільських трудівників. У 1959 році Михайло пішов до першого класу Половецької середньої школи, яку закінчив у 1970 році.

Перші вірші Михайло Пасічник написав у 1968 році, а надрукував у 1970 році, коли був десятикласником (обласні газети "Радянська Житомирщина" та "Комсомольська зірка"). Своїм літературним вчителем вважає відомого українського поета-лірика Михайла Клименка. Окрім нього, Михайла Пасічника підтримували відомі українські письменники Степан Олійник, Платон Воронько, Абрам Кацнельсон, Михайло Слабошпицький та інші.

Після закінчення школи Михайло Пасічник вступив до Житомирського державного педагогічного інституту ім. Івана Франка, який закінчив у 1974 році (філологічний факультет). Два роки поспіль Михайло Пасічник працював учителем української мови та літератури в Дубрівській середній школі Олевського району на Житомирщині. Окрім віршів писав газетні матеріали.

У 1975 році у видавництві "Молодь" виходить збірка віршів "Робота", за яку поета у 1977 році було прийнято до Спілки письменників України й Радянського Союзу.

У 1976 році Михайло Пасічник переїздить до Бердичева, стає кореспондентом міськрайонної газети "Радянський шлях", згодом – завідувачем відділу листів, відповідальним секретарем цього видання.

У 1979 році здібного поета й журналіста запрошують на роботу в редакцію обласної молодіжної газети "Комсомольська зірка", в якій він працює завідувачем відділу шкіл та студентської молоді. Навесні наступного року письменник очолює обласне літературне об’єднання. На цій відповідальній посаді він працює по 1985 рік, а восени повертається до Бердичева і розпочинає працювати відповідальним секретарем газети "Радянський шлях". У цій газеті Михайло Павлович був також завідувачем відділу культури й моралі, політичного життя, заступником редактора.

Свою видавничу діяльність поет розпочав у 2000 році. Займається нею по сьогодні.

У 2010 році Михайло Пасічник став лауреатом Всеукраїнської премії імені Олександра Олеся. А в березні 2011 року поету присуджена літературна премія імені Івана Огієнка. Указом Президента України №822/2011 від 19.08.2011 р. за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю нагороджений відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "20 років незалежності України".

Рішенням Бердичівської районної ради №161 від 22.08.2012 р. Михайлу Павловичу Пасічнику присвоєно звання "Почесний громадянин Бердичівського району".

Михайло Пасічник одружений, виховав дві доньки та має четверо онуків.

 Книги Михайла Пасічника (лише поезія):

1. "Робота", в-во "Молодь", 1975 р.

2. "Право на дорогу", в-во "Молодь", 1981 р.

3. "Робочий день бджоли", в-во "Радянський письменник", 1983 р.

4. "Хлібні заповіти", в-во "Молодь", 1988 р.

5. "Корабельний ліс", в-во "Український письменник", 1993 р.

6. "Роса та іній літ і зим", в-во "Житомир", 1998 р.

7. "Рясен ряст", в-во "Бердичіврегіонвидав", 2000 р.

8. "Скіфське моє Половецьке", в-во "Бердичіврегіонвидав", 2001 р.

9. "Роса та іній літ і зим" – вибрані твори у 2-х томах, в-во "Бердичіврегіонвидав", 2003 р.

10. "Не з оболонок, а з осердь", видавець ПП Пасічник, 2005 р.

11. "В режимі стиснутих пружин", видавець ПП Пасічник, 2006 р.

12. "Вказівний перст жони", видавець ПП Пасічник, 2006 р.

13. "Меди молодих медитацій", видавець ПП Пасічник, 2008 р.

14. "Не розминутися б із собою", ПП "Рута", 2009 р.

15. "О, як негарно збоку!: гумор та сатира". — Житомир : ПП "Рута", 2009 р.

16. "У вільх цих кров моєї групи", ПП "Євенок О.О.", 2012 р.