- у його окоп бойовики поцілили 120-міліметровою міною.

Вижив дивом, зізнаються лікарі. Утім, після численних операцій 25-річний військовослужбовець потребує тривалої реабілітації, пластичних операцій й нарощування м'язових тканин. Таких грошей родина Блохінів не має.

Після року на Сході він щодня під крапельницею, і так уже місяць. Лише тиждень тому хлопця перевели з реанімації центрального військового шпиталю до звичайної палати.

Блохін - уродженець Новограда-Волинського, із сім'ї військових фельдшерів. З дитинства мріяв бути спочатку космонавтом, потім пожежником, зрештою військовим. У 19 років підписав перший контракт на службу. Торік у липні Дмитра відправили на передову, у селище Луганське на Донеччині. Третього червня цьогоріч був поранений міною, що залетіла в окоп.

"Зразу нас скосило, я упав. Відкриваю очі - щось не помирається. Небо якесь таке, знаєш, біле таке, красиве було. Товарищів побачив, усе, махнув рукою. Каску зняли, бронежилета, потом дізнався, що в моїй голові осколки застрягли, але каска більш-менш врятувала", - розповів Дмитро.

Найбільше травмовано ліву руку та праву ногу. Лікарі протягом десяти днів робили операції одну за одною. Та нині боєць про це жартує: "Ну, пари пальців нема, ну, пару м'язів нема. Заштопали. Нормально!" - каже.

Коли Дмитро залишить госпіталь, лікарі не прогнозують. Потрібні кошти на реабілітацію, пластику та нарощування м’язів. Мати бійця дякує своїм одноземцям, які постійно допомагають грішми, й просить не залишатися байдужими. 

Дмитро ж, попри те, що поки не може навіть ходити, будує плани на майбутнє. "В армію завжди потрібні люди. Може, навчити когось, може, навіть не військовій справі, а дисципліні", - стверджує він.

Реквізити для допомоги:

4405 8823 1346 8492 - картка Приватбанку на ім'я Блохін Дмитро Віталійович