Господарі упродовж року не купують овочів та фруктів, бо вдосталь мають своїх і навчилися правильно їх зберігати. Усе починалося з експериментів, які згодом перетворилися на хобі та основну роботу. У садибі вирощують чимало культур, які більшість людей купують у магазинах чи на ринках або й взагалі про них не чули.

  Як на 6 сотках присадибної ділянки розмістити дивовижний сад, квітник і грядки з городиною, дізнавався кореспондент Укрінформу.

  І САД, І ЛАБОРАТОРІЯ

  Віталій Ліневич екскурсію садом розпочинає з актинідії.

  «Ця культура схожа на ківі, але її плоди гладенькі й трішки менші. Вона походить із Китаю та Южно-Сахалінська. Актинідія дозріває у вересні, приходьте тоді до нас ще, аби все побачити. Вона містить навіть більше вітамінів, аніж ківі, а її особливість у тому, що поки що культура не страждає від хвороб та шкідників», – розповідає господар.

  Далі Віталій Віталійович показує фундук, який росте не кущем, як зазвичай, а високим деревом. Каже, що його прищепили на ведмежому горісі й такий фундук врожайніший та більший за розмірами.

  Чоловік показує лохину, сакури, мушмулу і розкішну ожину під парканом, із незвично великими ягодами.

  «У нас тут не сад, а швидше лабораторія. Ми працюємо не тільки у себе в саду, а й допомагаємо іншим людям. Маю розсадник, щось там схрещую, потім комусь це висаджуємо», – ділиться пан Віталій.

  Розповідає, що попри свої неповні 86 років, допомагає їм і теща: бачу, як жінка порається із сапою на грядці.

  100 КУЛЬТУР НА 6 СОТКАХ ЗЕМЛІ

  До розмови приєднується Тетяна Ліневич і розповідає, з чого все почалося.

  У 2000 році вони з чоловіком забрали її батьків із села до Житомира. На придбаній ділянці площею 10 соток стояв будинок і господарські будівлі, тож для садівництва й городництва залишалося 6 соток.

  «Я садівниця-любителька, а за фахом телеграфіст. У мами в селі був город і трішки садочку, де росли яблуні, груші, сливи. Коли батьки переїхали до міста, я планувала, що мама допомагатиме мені з сином, а сама я піду на роботу. Синові через недугу потрібна спеціальна безбілкова дієта, де основна їжа – це овочі та фрукти. Коли ми придбали цей будиночок, то почали вирощувати картоплю, а у 2002 році я посадила дві яблуньки, черешеньку і сливу. Вони хворіли, а я шукала, чим вилікувати деревця», – пригадує жінка.

  Пошуки порад привели її у Житомирі до спеціалізованих клубів – органічного землеробства та «Садівник». Їх вона відвідувала щотижня, познайомилася там із досвідченими садівниками. Так із кожним роком у садибі почали з’являтися нові культури. А від вирощування картоплі тут відмовилися, бо колорадські жуки та фітофтора від неї шкодять іншим рослинам.

  Зараз у садибі Ліневичів росте близько 100 різних культур. Збільшувати насадження не планують, бо весь простір уже занятий, а от заміну одних рослин на інші не виключають.

  Тетяна Григорівна показує свій виноградник, що тягнеться вздовж усього двору. Починали з чотирьох кущів, а нині тут росте 10 сортів. Садівниця наголошує, що 80% гілок винограду після перших заморозків обрізають, решту пришпилюють до ґрунту, накривають сосновою глицею, а зверху – лінолеумом.

  За її словами, кожна рослина, як і людина, повинна мати імунітет, а для цього потрібен правильний догляд.

  У господі вже кілька років плодоносить хурма, а ще тут чекають на урожай фініків, які тільки нещодавно відцвіли, та мигдалю, що його прищепили на звичайній аличі.

  Ще одна цікава рослина – азіміна, яку називають також банановим деревом, хоч із бананом вона не має нічого спільного. Її плоди великі, а смаком нагадують папаю. Є тут і смачна мушмула американська, в якій відчувається присмак глоду. А сам китайський глід хоч і кислий, але одна його ягода містить денну норму вітаміну С.

  ЗАМІСТЬ КОНСЕРВУВАННЯ – ЗАМОРОЖУВАННЯ ТА ЦУКАТИ

  «Ми нічого не продаємо з того, що вирощуємо, бо в нас велика сім’я. Пригощаємо родичів, знайомих. Хіба що продаємо деякі саджанці. Та й не купуємо жодних овочів і фруктів, навіть огірків та помідорів, доки свої не виростуть. Минулорічні яблука їмо аж до червня, то потрібен період, щоб трішки скучити за новим врожаєм», – каже Тетяна Григорівна.

  Консервацією господарі не займаються. Віддають перевагу заморожуванню та готують цукати з черешень, вишень, слив, персиків, абрикосів, яблук і груш.

  Улюблена культура садівниці – безколючкова ожина, яка не вибаглива у вирощуванні та гарно плодоносить. Жінка розповідає, що ягоди вони заморожують і всю зиму п’ють із ними чай. Збережені при низькій температурі, вони не втрачають своїх властивостей.

  Господиня зазначає, що на сад вплинули цьогорічні погодні аномалії.

  «Зараз усе плодоносить на тиждень-півтора пізніше через несприятливі погодні умови навесні. Коли були заморозки, ми робили задимлення і дощування (полив). У спеку стараємося поливати вранці, а не ввечері», – ділиться вона.

  Нині в саду Лінкевичів пора персиків (першим дав урожай інжирний), ожини, аличі, а далі будуть сливи та груші.

Ірина Чириця, Житомир Фото автора

 Новини Житомира