Суспільному вона розповіла, що таке рішення ухвалила після того, як в області обмежили курсування міжміського та приміського транспорту. Вона – вчителька, але через карантин змушена бути вдома.

  Ранок Галина Кострікіна з 17-го березня зазвичай починається з обробки власної автівки антисептиком. Так він розпочався і 25-го березня.

  Галина Кострікіна: "Ось я маю такий антисептик. Ним обробляю не лише руки, а й усі поверхні в автомобілі, яких торкаюся я і мої пасажири. Маску надягаю вдома і не знімаю. Обробляю руки. Щодня декілька разів на день вимірюю температуру, щоб не пропустити перші прояви хвороби. Стежу за здоров’ям".

  За словами Галини Кострікіної, стежити за станом власного здоров’я для неї сьогодні є вкрай важливо, бо вона долучилася до волонтерської справи – забезпечувати приїзд медичних працівників до місць їхньої роботи і назад.

  Галина Кострікіна: "Долучилася до цієї волонтерської справи, коли вперше побачила у фейсбуці оголошення одного із водіїв, який готовий підвезти медиків. Я поміркувала, працюю в освіті. Наразі на карантині, машина є. Тобто теж можу підвозити медиків. Графік роботи за запитами. Як правило, це ранок, коли закінчуються нічні зміни. Просять підвезти, як правило, за місто – у Глибочицю, Іванівку, Бердичівський район, Станішівку. Якщо по місту, я так розумію, питання підвозу якось вирішується. А от для тих, хто живе за містом, приїзд на роботу є проблемою".

  Жінка розповіла, що в понеділок і вівторок не працювала, бо виникли проблеми з машиною.

  Галина Кострікіна: "У неділю зранку розбили скло в машині. Ось тут була велика дірка, уламки скла, навіть кров. Напевно, порізалися. Викрали деякі речі. Ми родиною любимо подорожувати і тут залишили мангал. Звернулася до поліції. Вони приїхали, все зробили професійно. Не знаю, чи зможуть знайти цих зловмисників. Сподіваюся, що знайдуть. Але ця ситуація мене найбільше засмутила тим, що я змушена була на декілька днів відмовити людям, які потребують підвозу. Сьогодні везу лаборантку з 2-ї міської лікарні у Глибочицю".

  Лаборантка рентгенологічного відділення у Житомирській лікарні №2 Лариса Лопич: "У нас були дві маршрутки – 121 і 106-а. Мали можливість без проблем дістатися до роботи, з роботи, правда, складніше, але була можливість. А наразі взагалі немає нічого. Додзвонитися до сільського голови немає можливості. Я особисто у понеділок телефонувала. Ніхто не зняв слухавки. Хоча в громаді є шкільні автобуси, які наразі стоять на території дитячого садочка. Чому б цим автобусом, хоча б зранку не зробити декілька рейсів, щоб довести нас медиків працівників соціальних служб, принаймні до вокзалу? А далі ми вже б якимось чином доїжджали до роботи. Але умов приїзду нам не роблять. Тому у нас в лікарні старша медична сестра домовляється з волонтерами. І нас привозять на роботу і забирають з роботи. Дякую, що вони є, і що вони з нами і про нас не забувають. Галина підвозить мене перший раз, але, напевно, будемо користуватися послугами волонтерів і надалі. Іншого виходу немає".

  Галина Кострікіна: "Мені зручно, нормально. Буду рада допомагати".

  Подробиці у сюжеті Суспільного.

Новини Житомира