Про Чорнобильські чудеса розповідає архімандрит Української Православної Церкви отець Сергій (Якушин). Багато літ він є настоятелем чорнобильської Свято­Іллінської церкви — живого храму в мертвому місті, - пише zhytomyrschyna.zt.ua.

  — Отець Сергій, розкажіть, будь лс, про ваш храм.

  — Церква пророка Іллі має 140-­річну історію, спорудили її в Чорнобилі в другій половині ХІХ століття. Після революції 1917 року храм закрили. Але в 1941 році німці дозволили відкрити церкву. Відтак служби тут правилися до самої аварії. Потім храм знову закрили. Нове його відродження припало вже на 1990-­ті роки. Спершу маленька громада самоселів молилася у сарайчику поруч, бо адміністрація зони довгий час не віддавала ключі від храму. Зрештою, у 1994 році церкву таки дозволили відкрити. Нині наш Свято­Іллінський храм — єдиний діючий у Чорнобильській зоні. Останнім часом його неодноразово відвідують митрополити та єпископи з інших парафій. Бачили тутешні стіни й Патріарха Кирила, а також президентів України і Росії.

  — А чи були якісь духовні знамення до Чорнобильської аварії, які мовби попереджали про неї?

  — Таке дивовижне знамення сталося рівно за 10 літ до катастрофи на ЧАЕС — день у день, 26 квітня 1976 року. Увечері того дня багато жителів Чорнобиля побачили хмару над містом. А на ній — чіткі обриси постаті Пресвятої Діви. Богоматір тримала в руках жмутик трави полинь, званої ще чорнобильником. І мовби кинула цей жмутик на місто. Потім її фігура перемістилася до нашого храму — і Пречиста благословила церкву.

  Про це диво тоді говорило все місто. Розголос був таким сильним, що навіть влада мусила якось реагувати. У районній газеті «Прапор перемоги» з’явилася «розвінчувальна» стаття під назвою «Вигадки церковників». Але очевидці назавжди зберегли у пам’яті побачене диво. Люди тоді не розуміли — що віщує таке видіння? Гадали, що, можливо, Матір Божа попереджала про посуху. І лише через 10 літ після знамення стала очевидною його суть…

  — Знаю, що це диво вже в наш час знайшло відображення на унікальній іконі.

  — Образ «Явлення Пресвятої Богородиці мешканцям Чорнобиля» (або просто — «Богородиця Полинь») написаний у 2002 році з благословення Митрополита Володимира. На іконі зображено Діву Марію разом з архангелами Михаїлом та Гавриїлом у небі над нашим Іллінським храмом. Тут ікона нині й зберігається.

  Є в нас ще один образ, походження якого теж має дивну історію — це ікона «Чорнобильський Спас». Видіння ікони багато разів став бачити уві сні Юрій Андреєв — колишній парторг ЧАЕС, а опісля багаторічний керівник Союзу «Чорнобиль­Україна». Він розповів про це Митрополиту Володимиру — і Блаженніший благословив написати таку ікону. На ній зображено Христа, Діву Марію і архангела Михаїла. Під ними з небес падає «зірка Полинь», згадана в Апокаліпсисі. В нижній частині ікони — постаті живих та померлих ліквідаторів. А також — сумнозвісна «Чорнобильська сосна». Це старе дерево росло за два кілометри від станції. Сосна мала дивовижну форму — вигнутий стовбур нагадував хрест. У роки революції більшовики вішали на сосні своїх ідейних ворогів, а через роки й фашисти страчували тут людей. Коли ж вибухнула ЧАЕС, моторошний вигляд сосни набув нового змісту. Нині цього дерева вже немає — з роками воно всохло і впало. А ікона «Чорнобильський Спас», як і «Богородиця Полинь», також є святинею нашого храму. Я маю свідчення, що після молитов біля цих образів різні люди отримували зцілення чи полегшення в хворобах.

  — А які ще дива траплялися в Чорнобильській зоні?

  — Я сам був очевидцем деяких випадків, які неможливо пояснити логікою чи здоровим глуздом. Обидва сталися в «мертвому» селі Красному неподалік ЧАЕС. Якось мені подзвонив знайомий священик Олег із Санкт­-Петербурга. Ще дитям він жив у Красному, але після аварії виїхав звіти у восьмирічному віці. І ось через багато літ йому став снитися однаковий сон — ікона Ісуса Христа на горищі якоїсь хати. Сон повторювався, тож Олег сприйняв його як знак Божий. Він зв’язався зі мною і попросив відшукати цей образ. Керуючись описом з його сну, я поїхав у Красне, відшукав потрібну занедбану хату і на горищі поміж мотлоху дійсно знайшов образ Христа. Такий самий, яким його бачив уві сні той чоловік! Отак Господь дивним способом повернув свій образ із забуття. Ікону ми відреставрували і нині вона знаходиться в Іллінському храмі.

  В тому-­таки селі Красному траплялося не раз ще одне диво. Патрульні міліціонери, проїжджаючи повз зачинений дерев’яний Михайлівський храм, кілька разів чули звідти… хоровий спів! Причому, чули різні патрульні екіпажі — і в різний час. Церква — порожня, двері — на замку, а зсередини чутно неземні, ангельські звуки співу! Вражені й налякані патрульні не наважились входити в церкву — натомість розповіли мені про це. Подібні дива, між іншим, відомі в історії Церкви — спів ангелів у занедбаних чи порожніх храмах. Такими знаменнями Господь подає людям благодать і підкріплює віру. Тож навіть мертва Чорнобильська зона сповнена справжніми чудесами, які являють Славу Божу.

Сергій Бовкун