Відтак — рятує життя, розповідає газета Експрес. Олександр знає про це не з розповідей. Він понад рік був на передовій у найгарячіших точках. Донецький термінал, Дебальцеве… Іноді доводилося стріляти по 5 — 10 годин безперестанку. Зброя перегрівалася, забруднювалася і згодом виходила з ладу — завжди несподівано. “От і мій автомат замовк, — згадує десантник. — Це було там, у терміналі. Вороги напосідають звідусіль, а стріляти нічим. Там багато наших хлопців полягло. Мені ж пощастило вижити — два тижні воював з автоматом пораненого бойового побратима. Я вже тоді почав задумуватись: чому в нас досі для чищення зброї застосовують методи 70-річної давності? Тобто будь-які шматки, що під рукою — брудні, засмальцьовані… Від такого сервісу більше шкоди, ніж користі. Невже в світі досі не придумали нічого кращого і надійнішого? Адже зброя завжди має бути в робочому стані. Тим паче, на передовій”.

Невдовзі Олександр Морозов повернувся додому. Лікувався, шукав себе в новому житті і все частіше згадував бойових побратимів… Заклинило зброю, замовк автомат, обірвалося життя… А цього могло б і не бути, якби кожний вояк мав своєрідну аптечку для автомата. Точніше спеціальні серветки, які давно використовують у військах НАТО. “А чому ми досі застосовуємо дідівські методи чищення зброї? — міркує в голос. — Кажуть, у бюджеті не вистачає грошей. А хіба складно такі серветки робити самим? Ідеться ж не про будь-що, а про життя кожного солдата? Ось так я, ландшафтний дизайнер за професією і колишній десантник, почав експериментувати. Ні, не сам, — разом з приятелем.

Доекспериментувався до того, що написав бізнес-план, виграв грант і започаткував виробництво спеціальних серветок. Довго добирав різні матеріали та змащувачі, випробовував майже півроку. Тепер кажу не без гордості — мої серветки здатні швидко видаляти пороховий нагар, іржу, механічні забруднення та усувати вологу. Вони нічим не поступаються закордонним. Навіть мають перевагу — вдвічі дешевші”. Олександр зізнається, що наразі відчуває неабияке задоволення. Ще б пак, допомагає бойовим побратимам і собі. Після війни — дуже важко. Передусім психологічно. Не кожний може зрозуміти тебе й підтримати. Негаразди в сім’ї, людська байдужість… “Від цього може “дах” зірвати, — пояснює Олександр. — Найефективніші ліки — власна справа. Переконався на собі. Раджу всім бойовим побратимам: не чекайте, що хтось прийде і зробить щось для вас. Відкривайте свій бізнес. Зараз можливостей і потреб багато. Повірте, це найкраща реаблітація від поствоєнного синдрому. Я ж зумів, — зможете й ви! В ім’я Перемоги. Ми — сильна й незламна нація. Хай знає про це весь світ”.

Володимир Ісаєв, vdvua.net

Всі новини Житомира