— На Майдан поїхав 1 грудня, після розгону студентів. Брав участь у штурмі Адміністрації президента, у протистоянні біля стадіону імені Лобановського ¬19–20 січня. У барикадних боях 18 лютого мені розбили голову. Якби не травма, наступні дні мене б точно застрелили. Бо завжди біг попереду всіх, — розповідає Олександр. Має шрам на лівій щоці й розсічену праву брову. — У травні 2014-го пішов на війну. Не міг сидіти на місці. Це сталося через тиждень після мого 30-річчя. Друзі пальцем біля скроні крутили: "Дурак, ти куди зібрався? У тебе бізнес, дружина, донька". Тримав у місті магазин спортивного одягу і взуття. Бізнес передав брату. Купив хорошого бронежилета й поїхав добровольцем.

У січні 2015-го потрапив у полон до бойовиків ДНР.

— Тоді вони підірвали новий термінал Донецького аеропорту, — продовжує чоловік. — Мене допитував росіянин Тьома. Мав перебиту ногу, стояти не міг. Сказав назвати позивний і чим займався в бою. Попередив: якщо снайпер чи кулеметник, розстріляють на місці.

Повели до підвалу донецької СБУ. Вночі мене забрала "швидка". Відрізали до коліна ногу. У палаті постійно чергував озброєний сепаратист. Через два дні, коли він вийшов у туалет, я дав медсестрі номер дружини Людмили. Просив написати, що живий, у полоні.

У підвал повернувся на милицях. Там допити продовжилися. Били електрошокером, копали, приставляли до лоба пістолет. Але нічого нового їм сказати не міг.

Із полону вибрався у травні торік. Визволили брат і два волонтери-медики.

— За це сепаратисти вимагали 20 тисяч доларів. Обійшлося кількома ящиками знеболювального і ліків в обмін за мене, — каже Олександр. — Думав, удома мене чекають. Але дружина з донькою виїхала до матері в Ізраїль. Теща там на заробітках сьомий рік. Просив Люду повернутися. Пішла від мене, щоб не стати молодою вдовою. Каже: "Тобі мало було Майдану? Пішов смерті на війні шукати? Ти свій вибір зробив. Батьківщина тобі дорожча за жінку". У вересні прилетіла й подала на розлучення.

Чоловік проходить реабілітацію і чекає на протез в одній із клінік Берліна.

— Планую повернутися в Україну, почати життя з нуля, — додає. — Займатимуся волонтерством. Маю багато друзів на фронті. З ними разом пройшли Майдан.

Джерело: gazeta.ua