На той час це було місто древлян, яке підкорила княгиня Ольга за вбивство свого чоловіка Ігоря. Внук Ольги – Святослав – віддав удільні землі сину Олегу. Той загинув від рук свого брата Ярополка 977 року під час міжусобиці.

«В лѣто 6485. Поиде Ярополкъ на Олга, брата своего, на Деревьскую землю …. И побѣгъшю же Олгови с вои своими в городъ, рѣкомый Вручий… И вшедъ Ярополкъ в городъ Олговъ…»

Їх наступник князь Володимир заклав у Овручі першу кам’яну церкву Святого Василія. Було це в 1000 році.

В 13 столітті місто розгромили монголо-татари, а в 14 столітті – воно відродилось і увійшло до складу Галицько-Волинського князівства. Для захисту від кочівників тут спорудили дерев’яну фортецю, проте до нашого часу та не збереглась. В 1569 р. Овруч входить до Речі Посполитої як центр староства Овруцького. На той час місто мало міцну оборону – три вали, болота, брами з вежами, в ньому була церква, міст, фортеця.

Король польський Владислав IV у 1641 році надав Овручу магдебурзьке право. В 1648 році воно перейшло до складу української Гетьманщини, проте 1667 року після поразки національно-визвольної війни знову стало польським. А в результаті поділів Польщі – 1793 року Овруч став частиною Російської імперії.

Свого часу тут був заснований овруцький колегіум, проживала чисельна єврейська громада.

Наразі місто відоме передусім храмом св. Василія ХІІ століття, виконаному у візантійському стилі архітектором Петром Мілонегом за Рюрика Ростиславовича (1190 р.) та діючим жіночим монастирем при ньому. Храм відреставровано 1911 року і на його відкриття до Овруча 3 вересня приїхав останній російський цар Микола ІІ. Відео урочистостей збереглось в хорошому стані.

Нині Овруч – тихе провінційне містечко, яке поступово втрачає населення (16 тис. чол.) через занепад економіки та інфраструктури.

Доїхати до Овруча з Києва можна автобусом від метро Академмістечко (з боку Макдональдса) або від автостанції Полісся.
Координати – 51°19’0.120″N, 28°48’0.000″E

Джерело: we.org.ua