Назва села є похідною від словосполучення “красне поле”. Розповідають,що свого часу поряд, в урочищі Селище, існувало місто Краснопольє, де відбулася кровопролитна битва з татарами, внаслідок якої місто було стерте з лиця землі. Вцілілі люди почали відновлювати поселення на залитій кров’ю території, від цього й містечко почали називати Краснопіль.

  Перша письмова згадка про Краснопіль в акті Луцького міського суду датується 7 грудня 1601 р. У акті повідомлялося, що містечко було спустошене татарами в 1593 р. Землі Краснополя та його околиць входили до володінь литовських князів Гедиміна та Любарта. Дослідники припускають, що в 14 ст. тут навіть був замок, зруйнований під час однієї з татарських навал.

  За господарювання князя Острозького місто було досить добре розвинуте економічно, славилося торгівлею, мало 12 православних церков. Краснополем володіла також родина Сангушко, проте внаслідок розподілу їхніх маєтностей близько 1717 р. містечко перейшло до родини Ґіжицьких.

  В Енциклопедичному словнику Ф.А. Брокгауза та І.А. Єфрона 1890-1907 рр. вказано, що в містечку проживало 3240 жителів, дворів було 348, православних церков – 2, костел, єврейський молитовний дім, лікарня, аптека, початкове училище, 5 лавок, заїжджий двір.Наприкінці 18 ст. Каєтан Ґіжицький будує в Краснополі палац, архітектура якого поєднала венеціансько-готичні риси. З часом містечко перейшло до родини Оскерк, в якості посагу Саломеї Ґіжицької, а близько 1880 р. маєток разом с селом був проданий Вацлаву Мазаракі.

  У 1917р. палац був повністю знищений пожежею. Була також знищена каплиця, збудована на кошти Людовика Ґіжицького та зникли надгробні плити родини Оскерків. Єдиним відголоском славного минулого Краснополя є костел 1754 р., побудований на місці зруйнованого храму 13 ст. на кошти Бартоломея Ґіжицького (вул. Центральна, №17).

  Що стало причиною руйнування костелу не відомо, але вже на початку 20 ст. на кошти родини Мазаракі (за іншими джерелами родини Гіжицьких та Замойських) храм було відновлено.За переказами, Ґіжицький побудував костел, щоб вилікувати свою паралізовану дружину. Йому нібито наснилося кілька разів, що його дружина одужала після того як він помістив в новозбудованому храмі чудотворний образ. Розповідають, що чудо дійсно сталося і дружина Бартоломея Ґіжицького одужала, а копію чудотворного образу Матері Божої Ченстоховської храму подарував місцевий шляхтич.

  За радянської влади костел було закрито, а приміщення слугувало млином, кузнею та тракторною базою. Нині будівля римо-католицького костелу Cв. Архангела Михаїла відновлюється.

Джерело: www.travelua.com.ua

Новини Житомира