У Ягнятині школяр, ризикуючи власним життям, врятував з води молоду жінку
Юрій Дячук навчається у 10 класі Ягнятинської школи, подвигу у своїх вчинках не вбачає і не вважає себе героєм. Каже, що допомагати людям, а особливо у таких ситуаціях, – обов’язок кожного.
Про свій вчинок хлопець скромно промовчав: батьки, вчителі, однолітки та односельці дізналися про подвиг хлопця з соціальних мереж. Допис викинула сільський фельдшер Катерина Паламарчук, яка допомагала хлопцям рятува ти жінку.
Той день, коли врятував односельчанку, Юрій пам’ятає добре, каже, що він з двоюрідним братом Владиславом їздили на велосипедах неподалік місцевого ставка. Коли побачили, що у воді щось ма-йорить, одразу і не подумали, що то людина, думали, що то квіти. Та коли підійшли ближче, побачили молоду жінку: вона лежала у воді непритомна.
Видно було, що жінка навмисне пішла у воду, адже верхній одяг був на березі. Юрій одразу подумав, що вона не жива, тому йти у водойму не поспішав, а коли побачив неподалік сільського фельдшера Катерину Петрівну, покликав на допомогу. Фельдшер порадила викликали поліцію, оскільки не знали, у якому стані жінка, та часу на її порятунок було обмаль, тому всеж вирішили перевірити.
Як виявилося, жінка була жива та перебувала в алкогольному сп’янінні. Вона не могла втриматися на ногах та постійно падала лицем у воду. Хлопці витягнули її на берег, де вона прийшла до тями. Хлопці відвели жінку до села, а фельдшер провела профілактичну бесіду. Після того випадку минуло вже багато часу, однак жінка жодного разу не подякувала Юрію та Владиславу за врятоване життя.
Адже якби не уважність, хоробрість та відчайдушність хлопців, все могло б закінчитися летально. Однак Юрій не потребує похвали, визнання чи подяки, він щасливий, що зумів зберегти чиєсь життя і хотів би, аби жінка зробила висновки та більш ніколи не повторювала подібних помилок. Адже ні алкоголь, ні обставини, власна необережність не варті того, аби позбутися життя.
Стати рятувальником Юрій ніколи не мріяв, і навіть після цього випадку хлопець не планує вступати до вишу ДСНС України. Він мріє виготовляти сонячні батареї, надалі займатися спортом та, при потребі, поспішати на допомогу. Та все ж зізнається, що до вступної кампанії йому ще рік, тож все може змінитися: і думки, і вподобання.
Наталія Ступак, Ружинська земля
