Жінка розповіла Суспільному, що все, що вона творить у темряві, приносить їй задоволення, а від власних виробів із бісеру вона у захваті, хоча їх і не бачить.

  Вікторія Шевчук: "Свої роботи відчуваю кінчиками пальців. І всі створюю на дотик. Це важко, довго, але жити і творити у темряві можна".

  Жінка розповіла, що бісером мріяла займатися із дитинства. Розповідає, що навпроти її дому у школі працював гурток з бісероплетіння. Але вчителька боялася її брати через сліпоту. Бо то зараз слово "інклюзія" модне, а в 90-ті роки таких, як вона, у гуртки не брали.

  За словами Вікторії Шевчук, проблеми із зором у неї були від народження. З роками зір поступово втрачався.

  Вікторія Шевчук: "Я народилася із вродженою катарактою. Операцію на очах зробили запізно. І це обернулося для мене втратою зору. У дитинстві я бачила лише на 10%. Навчалася у школі для незрячих дітей. Потім вступила до університету. Отримала фах вчителя початкових класів та практичного психолога. Мріяла працювати в дитячому садочку, але доля розпорядилася інакше. І сьогодні вона – коуч майстер-класів із бісероплетіння для звичайних дітей.

  Дорослою жінка почала бачити лише на 3 %, але це не завадило їй на "відмінно" закінчити магістратуру, подорожувати і підкорити Говерлу.

  Вікторія Шевчук: "Знаєте, насправді, якщо людина втрачає зір, то їй не варто опускати руки, потрібно рухати вперед, розвиватися. Я впевнена: мрії завжди здійснюються. Якщо ти хочеш. І рухаєшся до власної мрії".

Авторка сюжету Антоніна Тугас

Камера Сергій Базилюк

Новини Житомира