Тому маємо село. Ніби звичайнісіньке волинське село, якби не католицький храм, який стоїть у центрі – костьол святого Михаіла. Це розкішна будівля – неоготична перлина, яка мала би бути туристичним магнітом, але про неї знають зовсім небагато туристів, - розповідає ukrainaincognita.com.

  Краснопіль почергово належав Острозьким, Заславським та Любомирським, як частина ординації Острозьких. Наприкінці 17 століття село, із навколишніми землями, купила родина Гіжицьких, і саме вони, у 1754 році, звели Михайлівський костьол. Там є якась легенда, що будівництво храму пов’язане із хворобою дружини Бартоломея Гіжицького, яка була паралізованою, а після будівництва храму, який був, нібито, не римо-католицьким, а православним, і був присвячений Богородиці – зцілилася. Чи то вона зцілилася після того як Гіжицький поставив у храмі чудотворний образ Богородиці, який він придбав у якогось сусіда-шляхтича. Ну і потім той образ лікував людей і творив інші дива, але мені цікаво інше – у 1754 році було зведено храм у стилі неоготики, в період тотальної польської моди на бароко. Як так сталося? Я довго не міг зрозуміти цю дату, яка зустрічається на багатьох  поважних ресурсах.

  Від Гіжицьких Краснопіль перейшов до їхнього зятя – Домініка Оскерка, а вже у Оскерків маєтності купив Вацлав Мазаракі – представник відомого роду, який походить із Греції, хоча його називають і польським, і російським. Він і збудував у Краснополі храм, який ми бачимо нині – неоготичний костьол святого Михаїла, а Гіжицькі дійсно будували церкву Богородиці, яка не збереглася, як і великий палац, спалений більшовиками. Тому дату 1754 можемо забути – справжні роки побудови храму у Краснополі  – 1902-1906 рр.

  У радянські часи в костьолі були млин, кузня, тракторна бригада і склад. Потім будівлю повністю покинули. Нині вона належить римо-католицькій церкві, існують плани її реставрації, яка вже частково, наче й почалася, але щось відбувається досить поволі.

Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.