Словечансько-Овруцький кряж — справжній концентрат дивовижностей. ФОТО
Світлини в мережі Фейсбук опублікував Іван Хом’як, доцент, кандидат біологічних наук кафедри екології, природокористування та біології людини в ЖДУ ім. Івана Франка.
«Словечансько-Овруцький кряж справжній концентрат дивовижностей. І, насамперед, дивовижностей геологічних. За століття від його офіційного відкриття геологи немало поламали списів в суперечках навколо того, що тут було знайдено. Був момент, коли навіть фундаментальні теорії ледь не розвалилися.
Окрім див геолого-теоретичних і геолого-історичних є ще й геолого-естетичні. Найбільшого естетичне задоволення отримуєш на території кряжу, коли милуєшся виходами рожевих овруцьких кварцитів. Ніжні кольори, гладка текстура, легенький відблиск, здавалося б найперспективніший декоративний камінь, який мав би легко витіснити усі ці граніти, габро і лабродорити. Однак твердість топазу (7 балів за шкалою Мооса) не дозволяє його обробляти стандартним способом. За роки досліджень кряжу, вдалося трохи навчитися відрізняти з якого району добуто кварцит. На заході він часто має кварцові прожилки і легку "мармурову" структуру та інколи колеться на плити з хвилястою поверхнею (рожевий кварцит це закам'янілі 200 млн років тому піщані пляжі). В центрі (Велідники) він ніжно рожевий і гладенький на сколі — саме звідси його возили на Київ (є знахідка на Норині залишків човна Х століття). Східний кварцит, в місці його теперішнього видобутку, має легкий фіолетуватий відтінок.
Проблеми в обробці не зупиняли людей у давнину від використання кварциту. Стародавні жертовники виготовляли із кварцитних плит. Також автентичні поховання покривалися ними, подібно до передньоазійської традиції. Чому я наголошую про автентичність? Тому що південна та східна частина кряжу піддалася культурному впливу племен катакомбної культури, які робили грандіозні курганні поховання, але не вкривали їх камінними плитами, як в Городецькому городищі. Вже в християнську добу традиція використання рожевого кварциту в культових спорудах поширилася Київською Руссю. Ви зустрічаєте їх біля підніжжя Софії Київської, в розкопках біля Десятинної церкви та княжого граду й інкрустованим в Василівський собор. На кряжі майстри кололи камінь відносно рівними плитами і човнами доставляли його в Київ. Певний час ці копальні разом із пірофілітовими, називали "Володимирові копальні". Більш за все це була частина материнського спадку князя Володимира.
Сьогодні кварцит мало використовують за його древнім призначенням. Останні майстри, яких я знав, відійшли від справ ще на початку 80-их. Дуже дивні були діди...
Хочете почути докладну розповідь про усе це, доторкнутися власними руками до історії, якій більше 6 тисяч років? Приєднуйтеся до нашої поїздки на ці вихідні
http://dobre.club/turi/turi-vihidnogo-dnya/legendy-noru/», — зазначає автор допису.