На превеликий подив, все ж, зберігся один-єдиний мовчазний свідок багатьох історичних подій села- старий в'яз, який росте на території колишнього панського парку.

  Ех, якби ж дерева могли говорити...

 На поч. XIX ст. власник Кодні- Михайло Корженєвський, на місці старого палацу побудував новий- у стилі ампір, фронтон якого був прикрашений гербами та ефектними колонами іонічного ордеру.

  Пізніше, Кодня переходить у власність названому сину Михайла Корженєвського- Аполлону Ледоховському.

  Останнього пана Кодні- Ледоховського- довгожителі села ще пам'ятали, а про розкішний палац розповідали, як про щось дивовижне.

  Інтер'єри маєтку вражали своєю розкішністю: великі та просторі зали для прийому гостей, дорогі меблі, картини, килими. До речі, одна з кімнат була повністю з дзеркал, навіть підлога була дзеркальною!

  Поруч з палацом знаходився чудовий парк, у якому росли вікові дерева різних порід.

  Панський двоповерховий маєток мав форму підкови, був побудований на пагорбі і оточений з півдня на північ річкою. Вся ліва сторона огорожі була мурована, далі- тин з частоколу і канава метрів зо два, а між ними- протягнута колюча проволока. Також, було дві сторожки: одна для тих, хто охороняв парк і вхід до нього, а друга- парадний в'їзд. У парку знаходилося штучно створене озеро, де любила купатися голяка сама пані.

  Обслуговували маєток, здебільшого, місцеві жителі, які жили на вулиці Дворській (зараз- вулиця Валентина Грабовського), які значно відрізнялися від жителів основної частини села тим, що гарно одягалися та слідкували за своєю зовнішністю.

  Сам пан Аполлон Ледоховський був поціновувачем породистих коней, яких, за розповідями старожилів, він звозив до Кодні зі всього світу!

 Події 1917 року значно вплинули на селян, які почали боротися за свої права та відмовлялися обробляти панські поля. Вплинули вони і на самого Ледоховського, який, ще й до всього, добряче програвся у картярському будинку (будинок, де збиралися азартні паничі, знаходився в Сінгурівському лісі). Програв наш пан свій Солотвинський ліс і, також, виїздні коні з бричкою, які славилися на всю округу. Після цього Ледоховський впав у глибоку депресію, постійно був у маєтку, нікуди не їздив...

 Дещо пізніше, селяни набралися сміливості та взагалі розгромили-розграбували панський маєток. Після такої наруги, зовсім впавши у відчай, пан Ледоховський пішов десь по селах, взявши з собою лише свого пса. Подальшу його долю наші односельці не знають...

  Декілька слів про долю екстравагантної пані Ледоховської. Колишній дворецький маєтку- Андрій Горецький- забрав її з донькою до себе. Коли ж в село зайшли австрійці, пані "Колоха" (таке прізвисько мала в селі за те, що була дуже-дуже висока і худа) ходила з ними по хатах і забирала своє майно. В одній з хат сталася бійка, адже пані почала забирати не тільки своє, а й чуже майно. Тоді, Горецький вигнав її з дитиною. Пані добралася до польського посольства і написала скаргу.

  У 1920-х роках на першому поверсі колишнього маєтку був клуб, а на другому- поселили голодуючих студентів з Поволжя...

   У 1930-х роках приміщення екс-панського маєтку були пристосовані для колгоспу ім.Петровського, а з часом і зовсім розібрані по цеглинці...

Джерело: Народний музей історії села Кодня 

 Новини Житомира