Зникли спеціалізовані лотки біля будинку облспоживспілки, кінотеатру «Україна», центрального універмагу, танка-монумента воїнам-визволителям, навпроти університету імені Івана Франка, на розі вулиць Івана Кочерги і Великої Бердичівської… У центрі міста залишилися лише дві точки, де ще продають періодику, - поштамт і Житній ринок.

  Таке враження, що зникнути цим газетним кіоскам, біля яких завжди були покупці, «допомогли» ті, кому дошкуляла критика в газетах. А ще загребущі руки на місцях, де стояли ті кіоски, вже свої власні торгові точки відкрили. А що влада? Анітелень. Ніби мовчазний натяк громадянам на те, що пиво для них більш потрібне і корисне, ніж газета! 

  Може, для багатьох міських чиновників так воно і є. Цілком допускаю (а про декого з депутатів знаю точно), що газет у свої руки вони взагалі не беруть, а читають хіба що телефонні СМС. Але ж, шановні, у нашому місті ви поки що не єдині! Крім вас, тут живуть (якщо це, звичайно, можна назвати нормальним життям) тисячі людей, які навіть попри свої низькі пенсії та зарплати і рясні проблеми обійтися без періодики не можуть. 

  А от в інших обласних центрах, наскільки мені відомо, зовсім не так. Недавно їздила до родичів у Львів, і що ж? У його мальовничому центрі кіосків з газетами та іншою продукцією, у тому числі сувенірною, не бракує. Чим же гірший Житомир? Ми що, ликом шиті?

 

Марія Поліщук, exo.net.ua