Для початку нагадаємо, що чоловік після 40 років вирішив скинути зайву вагу, докорінно змінити своє життя, а нині ж у здобутках Юрія напівмарафони, марафони та навіть ультрамарафон.

  Та цей затятий бігун, любитель фізкультури зовсім не збирається зупинятися на досягнутому. Детальніше про амбітні плани Юрія Мілованова на майбутнє, марафон навколо Житомира, захоплення бігуна плаванням читайте в продовженні бесіди. Отож, залюбки запрошуємо вас, шановні читачі, продовжити знайомство з цікавою людиною, яка мотивує багатьох займатися бігом, спортом, чи ж просто  фізкультурою, як говорить сам Юрій.

  Біг по історичним місцям та пам'яткам Житомирщини, або ж фото й фізкультура — сумісні

  — Як я вже згадував раніше, ми маємо свій місцевий біговий гурток, який є частиною всеукраїнської бігової спільноти Top Runners.

  Від членів нашому бігового гуртку (зокрема, від Наталії Гороховець) якось прозвучала чудова ідея: "А давайте бігати по якимось цікавим, історичним та гарним місцям". Так і сталося, що маршрути для своїх пробіжок, забігів ми обираємо живописні, цікаві. Бункери, костели, музеї, церкви, палаци, маєтки, ліси, кар'єри — все це та багато іншого ми надивилися вже досхочу. І надалі продовжуватимемо в такому ж дусі.

  Є в Києві спортивний клуб Top Runners, який проводить тренування на НСК "Олімпійський", а також саме вони є організаторами багатьох бігових івентів. Наприклад, Київський євромарафон, "Київ ультрамарафон" та інші цікаві заходи — організовані саме цим спортивним клубом. Зокрема, був забіг в аеропорту, що в Борисполі. Спортсмени бігали там по злітній смузі серед літаків. Красиво дуже. Тоді ще й, між іншим, відкривався "Термінал F" в аеропорту Бориспіль.

  Окрім всього іншого, був також організований забіг в Національному музеї народної архітектури та побуту України «Пирогово», що в Києві просто неба. Там панує справжній український колорит, гарна атмосфера: млини, вітряки, старенькі сільські хатинки та багато-багато іншого. До речі, Top Runners організовували ще й забіг у Межигір'ї. Дню закоханих, Міжнародному жіночому дню також були приурочені спортивні заходи.

  А марафон навколо Житомира, про який ми вже говорили під час цієї бесіди, співпав як раз з Покровою Пресвятої Богородиці, з Днем захисника України та Днем українського козацтва. Одна дата — одразу три свята.   

  Цікаво також зустрітися з однодумцями, з якими був знайомий лише в соціальних мережах. Все частіше ловлю себе на думці, що на змагання їду більше за спілкуванням, аніж за перемогами, за самим бігом. Після спортивних заходів частенько ж афтепаті організовуємо, аби учасники змагань змогли поспілкуватися, обмінятися досвідом, поділитися враженнями. Це насправді безцінні миттєвості!   

  Згадаю ще й про #Побігли — всеукраїнськубігову спільноту. Маємо навіть свій прапор, який розвішуємо в місцях тих чи інших спортивних змагань.  

  Марафон навколо Житомира

  — Це було просто захоплюючою пригодою. Ми стартували о 7:00 біля "Золотого руна" (в мікрорайоні Крошня, за переїздом), пробігли Сонячне, Довжик, гідропарк. З останньої локації друзі з Федерації веслування на човнах "Дракон" нас переправили на драгонботах в інший бік Тетерева. За це дякуємо Дмитру Морозу та Миколі Якубенку. Вони допомогли нам переплисти річку, навчили вірно гребти на драгонботах. Це була родзинка нашого забігу. Після цього ми переправилися до Зарічан. Подальший маршрут — села Станишівка, Клітчин, Глибочиця... Так вийшло коло, що в кілометражі становило 44 км. Це навіть трішки більше, аніж стандартний марафон. Але підібрати дистанцію, маршрут дуже точно не вдалося, бо це були ліси, поля, стежки, де марафонську відстань вирахувати на 100% просто неможливо.   

  Перед цим ми пробігли всі шість етапів «Плану Ж», так як і в іноземній серії марафонів World Marathon Majors. Завершили ми цей забіг колом навколо Житомира. Я навіть зварив конструкцію у вигляді літери «Ж» з металу та вручив кожному, хто пробіг всі 6 етапів.

  В свою чергу більшість з тих, з ким ми долали цей Марафон, відчули, що в них є сила, потенціал долати такі дистанції. Всі обмеження, рамки, стереотипи — в наших головах. Насправді людина навіть не уявляє, не усвідомлює до кінця потужність своїх можливостей, кількість своїх ресурсів (і моральних, і фізичних). Натомість всі забіги, організовані нашим гуртком, доводять зайвий раз, що все можливо, у нас все вийде, якщо докласти для цього достатньо зусиль! У нас значно більше сил, аніж ми часом думаємо!  

  Молодь у ґаджетах. Сучасні діти дуже багато часу проводять в своїх ґаджетах, блукаючи загалом в просторах Інтернету, "зависаючи" в соціальних мережах, або ж граючи в улюблені ігри буквально годинами

  — З цього приводу можу дати лише одну пораду, лише один рецепт маю. Все повинно йти від батьків, які своїм синам і донькам мають подавати гарний приклад, приділяти належну увагу. Для чужих дітей, звісно, я не авторитет. Але в глобальних масштабах, саме старші слугують прикладом для наслідування меншим. У нашій спільноті бігунів, приміром, є ж також свої діти. І, маю надію, ми для своїх чад дійсно слугуємо хорошим прикладом. Моя 13-річна донька Інесса буквально на днях стала чемпіонкою Житомирщини з баскетболу у складі команди «Юність 1». Вірю, що крихта й моєї заслуги є в тому, що прививаю їй любов до спорту, фізкультури ще з малечку.

    Плавання

  — Одне з моїх нещодавніх спортивних захоплень — плавання. Тут я також переборюю сам себе, працюю над собою. Зі мною займається прекрасний тренер —Тетяна Мозжухіна. Маю певні результати й з плавання — нещодавно подолав дистанцію у 5 кілометрів, яка раніше мені видавалася нереальною, фантастичною. Говорячи про цей вид спорту, не можна не згадати, що й найглибше озеро України —  Світязь я переплив у шторм разом з Олександром Виговським.

  Це була неабияка авантюра. Ми з друзями відправилися туди пробігти марафон на чотири дні. І за кілька діб до змагань, я зважився й Світязь перепливти. В діаметрі водойма десь 4 кілометри. Чому саме за два дні? Бо в один день — біг марафон, а інший був потрібен, щоб відновити сили. На це справді довелося нелегко наважитися. Але зрештою ми з Олександром перепливли озеро по хвилях.

  Мій тренер Тетяна навчила мене правильно плавати, саме завдяки її допомозі, настановам, професійним порадам, я й зумів перепливти найглибше озеро України. А ще й за моральної підтримки мого Ангела-Охоронця Зінаїди Басовської, з якою ми перед кожним біговим івентом жартома перевіряємо якість зашнурованості наших кросівок. Найбільша глибина Світязя, між іншим, 58,4 м. Коли ми пропливали саму впадину, то було страшнувато трохи, чесно кажучи. Але воно того варте! Ті краєвиди, пейзажі, де ми перебували — просто нереальні, фантастичні! А відчуття, емоції та враження — незрівнянні!

  Плани на майбутнє

  — Є наразі в мене декілька амбітних спортивних вершин, скажімо так, які б з часом хотілося підкорити. Що стосується триатлону, то основна моя ціль в цьому виді спорту — змагання Ironman.

  Довідка. Ironman — серія змагань з триатлону на довгу дистанцію, що проводиться Всесвітньою корпорацією триатлону (WTC). Кожна окрема гонка серії складається з трьох етапів, які проводяться в наступному порядку без перерв: заплив на 2,4 милі (3,86 км), заїзду на велосипеді по шосе на 112 миль (180,25 км) та марафонського забігу на 26,2 милі (42,195 км). Триатлон Ironman вважається одним з найскладніших одноденних змагань у світі.

  Наразі це здається неосяжною мрією, але я наполегливо рухаюся до її здійснення. Якщо брати окремо, то я вже ж пробіг марафон, і не один, проплив вже 5 кілометрів, що навіть більше, аніж потрібно для Ironman. Лишається лише навчитися осилювати великі відстані на велосипеді. Бо 180 км я ще точно не проїжджав на ровері. Є ще над чим працювати. Мій транспортний засіб — гірський. На ньому дуже великі дистанції не проїхати. Але я планую придбати велосипед, який найкраще підійде для того, аби достатньо тренуватися, а потім все ж взяти участь у вищезгаданих змаганнях з триатлону.

   І, звісно ж, не забуваймо про шість найбільших світових марафонів, про які я розповів в одному з попередніх питань. Це теж дуже важливий спортивний план. Навіть вже тільки тому, що це підніме престиж міста, прославить його. Навіть наголошу, що на різних турнірах ми частенько їздимо з житомирським прапором, де обов'язково його піднімаємо. Я дуже шаную Житомир, і продовжуватиму, за першої ж ліпшої нагоди, все більше показувати красу міста зокрема та Житомирщини загалом, прославляти їх. Принаймні, всіма тими досягненнями, вчинками, діями — всім, що буде у моїх силах і що приноситиме задоволення як мені, так і іншим.   

  Після марафону навколо Житомира є ще й амбіції та плани зробити напівмарафони по усій Житомирщині, тобто пробігти по цікавим місцях в кожному з районих центрів. Але це все варто ретельно обдумати, грамотно спланувати. Якщо брати сухопутні відстані, то ми теж обдумуємо з друзями зробити «Ультрамарафон навколо Житомира». Це буде приблизно 60‒70 кілометрів, якщо орієнтовно вираховувати. Маршрут — від греблі у селі Тетерівка, а потім у місцевості села Сінгури, далі по окружній навколо Житомира. Тут не потрібні будуть драгонботи, оскільки запланована вже сухопутна дистанція.

  Насамкінець зауважу, що мені та моїм спортивним друзям-однодумцям дуже приємно показувати красу рідного краю, рідної області. Ми продовжуємо розвиватися, вдосконалюватися, та займатися улюбленим бігом як для себе, так і для мотивації інших!

Розмову вела Катерина Дейнека

Відповідав на питання Юрій Мілованов

Новини Житомира