Топ-3 історії кохання, про які варто почути подорожуючи Житомирщиною

Топ-3 історії кохання, про які варто почути подорожуючи Житомирщиною

  Вже цієї неділі, 14лютого, весь світ святкуватиме День Святого Валентина або День всіх закоханих.

  Житомирський обласний туристичний інформаційний центр пропонує до вашої уваги яскраві love story відомих особистостей Житомирщини.

  Сергій та Наталія Уварові

  Двадцятирічна молода Наталя (донька Федора Терещенка) та її чоловік предводитель Ізяславського (з 1911-го  Бердичівського) дворянства Сергій Сергійович Уваров отримали після весілля прекрасний зразок заміського палацового зодчества в сорока п’яти верстах від Житомира. Турчинівський палац відомий батько заповів молодшій доньці. Будучи діяльною особою нова господиня в найкоротший термін надала маєтку, що чекав її десятиліття, невистачаючого лиску з срібноголосим водограєм, вистеленими дубовими дошками ставком, пейзажним парком і яскравими клумбами.

  З цього моменту сімейне життя могло стати спокійним та щасливим але віддаленість резиденції Уварових від київського столичного вищого світу, де звик обертатися Сергій Сергійович, та й благодійні починання його дружини не могли отримати в глибинці гідного розмаху (Наталія створила, утримувала і сама виконувала акушерські функції в безкоштовному київському пологовому будинку на Виноградній нині Академіка Богомольця), призвела до того що в Турчинівці господарі бували лише зрідка. Прекрасний палац стояв порожнім.

  Проблеми особистого характеру змусили подружжя після семи років шлюбу і народження двох дітей йти нарізно по життю, а лютнева революція 1917-го фізично розвела їх долі: Сергій Сергійович разом з дітьми емігрував до Парижа, а Наталя Федірівна сховалася від безумства світу там, куди кликало її серце – в маєток на березі ставу під Житомиром. Тут вона оселилася на самоті, розпустивши всю прислугу і лише зрідка навідуючись до волаючих до її медичної допомоги.

  З’їхавши з глузду в пошуках наживи представники червоного терору дісталися незайманої ще Турчинівки взимку 1918-го. Графиня Уварова слідом за чоловіком і дітьми залишивши все своє майно втекла на захід, щоб вже ніколи не повернутися до рідної домівки і України.

  Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська

  28 лютого 1832 року був відправлений перший лист Евеліни Ганської до Парижу. Представники аристократичних родів того часу досить часто листувались з великими письменниками та філософами. Але починаючи листування з Оноре де Бальзаком, навряд чи вона здогадувалась чим закінчиться цей задум. Трохи згодом, 7 листопада, відсилається другий лист. Відповідь від поета поміщиця отримала тільки після третього листа. Згодом листування набуває все більшої сили, але тримається в таємниці адресатами. Вони домовляються про очну зустріч у Невшателі (Швейцарія). Далі було листування, зустрічі в Женеві та Відні, їх почуття то загасали, то знову розгорались. 10 листопада 1841 року помирає Вацлав Ганський, чоловік Евеліни, який був на 22 роки старший своєї дружини. Евеліна втягується в довгу судову тяганину за спадщину Ганського з його ріднею. З Бальзаком Евеліна Ганська зустрічається тільки у 1842 році в Санкт-Петербурзі, та у 1845 році у Дрездені.

  З Дрездену вони разом вирушають до Франції. З 1847 року деякий час письменник живе і працює у Верхівні. З-під пера виходить роман "Втаємничений". Перед Різдвом 1847 року Бальзак на короткий час відбуває до Парижу. Кінець 1847-го і весь наступний рік він знову проводить у Верхівні. Евеліна Ганська облаштовує для нього три кімнати.

  Андре Моруа писав: "Бальзак був щасливий. Вперше в житті він опинився в одному з палаців із численною челяддю, про які мріяв з дитинства". Лише весною 1850 року Микола І дає дозвіл на шлюб, але Ганська має відмовитись від усіх своїх статків. 14 березня 1850 року у Бердичівському костьолі св. Варвари графиня Евеліна-Констанція Ганська стала мадам де Бальзак. Бальзак торжествує. Подружжя їде в Київ, щоб отримати документи на виїзд до Франції. Здоров’я Бальзака продовжує погіршуватись і коли вони прибувають до Парижу письменник вже майже не піднімався з ліжка. В серпні 1850 року Оноре де Бальзак помирає. Евеліна залишається в Парижі.

  Леся Українка та Сергій Мержинський

«Я одна не сплю,

я вкупі з ним страждаю, тут же, поруч,

та я німа, як мур оцей, не видна,

як сяя тінь, так, мов я не людина,

так, наче в мене і душі нема...»

"Одержима"

  Саме такі стрічки написала видатна українська поетеса Леся Українка про своє трагічне кохання до Сергія Мержинського і хоч історія їхнього роману розпочалась не на теренах Житомирщини проте оминути її ми не можемо. Леся і Сергій зустрілися в Криму - інтелігенція того часу нерідко приїжджала в Ялту підлікуватися і відпочити. На той момент хвороба Лесі прогресувала, та й Сергій хворів на туберкульоз.

  Мержинський був видатним представником соціал-демократичної течії в Білорусі - він відповідав за зв'язок між Києвом і Мінськом. Лесі теж не була чужа ця ідеологія, і на цьому грунті вони і здружилися. Більше того, деякі літературознавці, які вивчають творчість Українки, вважають, що дружбою їх відносини і обмежувалися. Ми не були б такі впевнені: пізніше поетеса напише Сергію такі рядки, і навряд чи вони були адресовані просто одному: «Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе». Мержинський, судячи з усього, не відповідав поетесі взаємністю, незважаючи на те, що вони часто відправлялися на довгі спільні прогулянки, проводили багато часу разом і вже після Ялти бачилися в Києві і в Зеленому Гаї. У 1900 році, взимку, Леся дізнається, що її мінського друга - якого вона називала в листах бідною, зів'ялою квіткою - ще сильніше мучить туберкульоз і він у знемозі лежить удома.

  Через хворобу Мержинський став релігійним, а також трохи сварливим. Леся готова терпіти це все: вона залишається з Сергієм і доглядає за ним. Мержинський диктує їй листи до коханої жінки, і Українка записує їх від його імені і відправляє. Мати виховувала поетесу суворою і сильною, і вона витримує випробування, лише тільки пише матері про те, що здається собі аж надто стійкою. Найкрасивіша і страшна деталь про цей період їх відносин полягає в тому, що в одну з ночей поруч з Мержинським Українка пише «Одержиму», одну з найсильніших своїх поем. Пообіцявши не залишати його, як залишили інші друзі, поетеса перебуває поруч з коханим до останнього моменту - і помер він у неї на руках, попросивши перед смертю піклуватися про ту, іншу жінку.

Новини Житомира

 

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework