У XVII столітті жінка стає головним об'єктом зображення. Це й не дивно, адже на той час у Франції саме жінки починають відігравати нову роль при королівському дворі. Процес емансипації розпочався в аристократичних салонах, де жіноцтво займало рівноправне місце поряд із чоловіками, змагаючись з ними у розумі та дотепності.

  Риси портрета часів короля Людовика XIV – це зовнішня елегантність та підкреслена престижність, а основна ціль – створити засобами пафосу соціальну дістанцию. Усе в ньому має підкреслений характер – і прекрасні костюми, і величні жести, і урочиста поза, і театральність фону. Людина ніби тоне у відзнаках і атрибутах. Портрет намагається імпонувати глядачу усім – тяжкою перукою, гордовитою поставою, дорогими тканинами, коштовностями. Дуже часто це призводить до того, що людина, яка зображена на портреті, ставала схожою на ляльку. Але буває і так, що зовнішня патетика барокового портрету сполучається з вираженням глибокої внутрішньої схвильованості. Обличчя людини має тонке психологічне трактування. Саме такою постає перед нами прекрасна незнайомка на картині "Портрет патриціанки" фламандського художника Якоба Фердинанда Фута. Робота походить з художньої колекції відомого мецената, колекціонера, який мешкав у місті Житомирі, барона Івана де Шодуара.

  Якоб Фердинанд Фут народився у 1639 р. Кар'єру живописця зробив у Римі, де користувався шаленим успіхом у місцевої аристократії та іншої багатої клієнтури, зокрема у знатних "туристів", які здійснювали "великі турне" по Італії. Працював у Франції та в Італії, а у 1664 р.  став членом паризької Академії. Я.Ф. Фут був придворним художником короля Людовика XIV і написав цілу галерею портретів, які вирізнялися психологічністю.

  На картині зображено молоду жінку, яка представляє образ придворної дами часів короля-сонця Людовика XIV. За характером образ патриціанки – це психологічний образ. Центр композиції — замислене обличчя молодої дівчини, яке сповнене певної ніжності, беззахисності. Натхненність, внутрішнє шляхетство, бачимо в очах красуні. Хоча вона в розкішній сукні, на ній багато прикрас, але ці прикраси навпаки лише відтіняють її природню красу. За пишністю одягу, завитками шовковистих локонів, дорогоцінними перлами, не губиться високе розумне чоло дівчини, стрункість її постави. Одухотвореність, внутрішнє благородство можно побачити в кожній рисі обличчя придворної красуні. Прекрасна патриціанка. Хто вона? Це ще нам належить розгадати…

Старший науковий співробітник художнього відділу Вікторія Винокурова

Новини Житомира