Євгеній, серед останніх Ваших скандальних заяв з’явилось відеозвернення до 3 - х політичних діячів Житомирської області із закликом довести свою мужність стрибком із мосту. На Вас посипався шквал негативних коментарів, засудження, відкритого хамства. Як Ви це прокоментуєте?
- На образи і негатив я не звертаю увагу – бо це не є думками громадян. Це прояв остраху певних громадських та політичних сил, які намагаються мене скомпрометувати. Оскільки вони побачили, що їх робота із замилюванням очей громадськості на кшалт добрих вчинків «Тимура та його команди» не дають результатів. Люди виснажені солодкими обіцянками про світле майбутнє. «Самопоміч Житомира» має на меті розбудити свідомість громадськості. «Самопоміч Житомира» не дозволить владі більше маніпулювати людьми.

Гиря 32 кг при моїх 58 - не проблема!

У Вашому коментарі у «Фейсбук» було зазначено те, що Ви називаєте себе офіцером і боретеся за честь мундира. Ви служили в армії, чи маєте за плечима кар’єру у правоохоронних органах?
- У 2005-2006 роках я проходив строкову військову службу спочатку у морському навчальному центрі на півдні України, а потім у Командуванні Сухопутних військ України. На моїх очах армія почала руйнуватись із середини: скорочення чисельності військових, об’єднання родів військ, нецільовий розподіл коштів та багато-багато чого іншого…..Стосовно правоохоронних органів, то дійсно, я був офіцером. Моя служба продовжувалась з 2007 по 2010 рік, поки у 2010 році органи внутрішніх справ не стали на кшалт товариства закритого типу задля отримання прибутку та механізмом зведення рахунків з конкурентами. До того ж у 2010 році до влади прийшов «легітимний президент» - Янукович. Я не міг змиритись із тим, що армією і міліцією буде командувати «гопнік на Банковій» і тому написав рапорт на звільнення. Ті люди, які у армії і в міліції, як то кажуть, працюють на «землі», виконують основну роботу, знають що таке честь і гідність. Це зовсім не те, що сидіти начальниками у просторих кабінетах і «вирішувати питання»…
Маючи власний досвід і порівнюючи із сучасною армією, як Ви вважаєте, наші збройні сили зробили крок вперед чи крок назад? Що б Ви порекомендували змінити в системі?
- Збройні сили України зробили не крок назад, а багато кроків. Є прислів’я про те, що риба починає гнити з голови і це добре виправдання для її хвоста. Так ось, задля того, щоб запрацювали не тільки ЗСУ, а Україна в цілому, необхідно провести реальні реформи, необхідно заново оновити владу в країні і в першу чергу, я вважаю, змінити нашого м’якотілого Президента.

Ранок починається не з «Інтернету»

В своїй громадській діяльності Ви часто дорікаєте політикам за те, що вони знівелювали всі ідеї й цінності Майдану. В чому ж Ви вбачаєте ці цінності?
- Можна сказати, що «Майдан» був революцією гідності, або «Майдан» виступав за європейські цінності. Крім гідності та європейських цінностей, тут була воля і справедливість, солідарність і хоробрість, війна проти системи, протистояння громадянина з державою. Зрештою, тут було щось значно важливіше, щось таке, що стосувалось головного людського питання – боротьби за виживання із надією на нове життя.
А Ви самі були учасником «Майдану», чи лише спостерігачем?
- Так я був учасником «Майдану». Коли згадуєш ті події, то відчуваєш з одного боку радість за те, що в Україні такий мужній народ, що спромігся на рішучі зміни. З іншого боку відчуваєш біль і скорботу за тих, хто поклав своє життя за вільну і соборну Україну. За бажання жити у кращому спільстві. Біль за те, що «народна влада» знехтувала ними та на їх крові зараз робить собі статки.
Доречі, Євгеній, почитавши публікації в пресі, я наткнулась на Вашу згадку про мобілізацію. Тобто, Ви були в лавах перших добровольців, які ринулись захищати територіальну цілісність нашої країни? Що спонукало Вас до такого вчинку?
- Коли весною 2014 р. у Криму нагла, цинічна, неприхована агресія РФ призвела до захоплення російськими військами частини півострова і з даного приводу було видано указ «Про часткову мобілізацію», тому я, сповнений патріотичним покликом захисту Батьківщини від ворога, вирішив з’явитись у військовий комісаріат, аби вступити до лав ЗСУ. Окрім цього на даний вчинок мене спонукала ще одна обставина. Зараз багато людей не згадає те, що я розповім, однак є люди які зможуть підтвердити мої слова. А сталась одна цікава річ. В першу хвилю мобілізації військові комісаріати відбирали людей які в період з 2012 по 2014 рік проходили строкову військову службу у аеромобільних військах, розвідувальних батальйонах, тощо. Тобто підрозділах які входять у сили швидкого реагування. Як, наприклад, 95-та Житомирська бригада. Багато людей зараз можуть пригадати як на день «ВДВ» багато молодих хлопців, відслуживших у аеромобільних військах всім оточуючим показували які вони хоробрі хлопці. У більшості ця показуха відбувалась напідпитку. Так ось, у березні 2014 року, прогулюючись вулицями міста, я зустрів одного знайомого, який проходив строкову службу саме у 95 ОАЕБ і був звільнений у запас незадовго до анексії Росією Криму. Так ось, його слова викликали в мене шок. Зі 100% осіб які проходили строкову службу за останній призов до агресії Росії, до військоматів самостійно або за викликом задля проходження служби прибуло лише близько 5%! Інші поховались. «Герої ВДВ» зникли. За своє життя я переконався, що робить справи і вчинки той, хто мало базікає. Так вийшло і в моїй ситуації.

Демобілізація пройшла, але навичок не втрачаю

Євгеній, скажіть будь ласка, чи маєте Ви якісь захоплення, хобі у вільний час?
- З юнацтва мені цікава історія, полюбляю читати книжки, займаюсь спортом. З 12 років я займався боротьбою, потім у юнацтві займався важкою атлетикою, де досяг непоганих результатів.