Максименко Микола Антонович — народний художник України, натюрмортист і пейзажист. Народився 31 грудня 1924 року в селі Яроповичі Андрушівського району Житомирської області. В 30-ті роки, тікаючи від голоду, його батьки переїхали до Магнітогорська, де він вчився і закінчив школу. Де написав свою першу роботу. З його спогадів: Якось його мама послала набрати воду у рівчаку. Він пішов з відром, а там саме зацвіло латаття і весь рівчак і берег були яскраво жовтими. Цей пейзаж і став його першою роботою.

Дружина — Ядвига. Діти: Наталля, Світлана, Ігор.

1941–1942 роки — навчався у майстернях художників Б. Дегтярьова та І. Грабаря. 1943 рік — пішов добровольцем на фронт. Був розвідником і у розвідці був поранений в ліве око — весь світ став червоним. З тих пір він не любив відкритого червоного кольору. 1960 рік — Член Союзу художників Радянського Союзу. 1994 рік — Народний художник України. 1994 рік — Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка. Нагороджений орденами Слави III ступеня, Вітчизняної війни І ступеня, Трудового Красного знамені, медалями. Роботи художника знаходяться в багатьох музеях України та за кордоном (Японія, Кіпр, Франція, Італія, Польща, Болгарія та ін.), також в багатьох приватних колекціях.

Зараз живе і працює в м. Житомирі, Україна.

Максименко Микола Антонович — народний художник України, натюрмортист і пейзажист. Народився 31 грудня 1924 року в селі Яроповичі Андрушівського району Житомирської області. В 30-ті роки, тікаючи від голоду, його батьки переїхали до Магнітогорська, де він вчився і закінчив школу. Де написав свою першу роботу. З його спогадів: Якось його мама послала набрати воду у рівчаку. Він пішов з відром, а там саме зацвіло латаття і весь рівчак і берег були яскраво жовтими. Цей пейзаж і став його першою роботою.

Дружина — Ядвига. Діти: Наталля, Світлана, Ігор.

1941–1942 роки — навчався у майстернях художників Б. Дегтярьова та І. Грабаря. 1943 рік — пішов добровольцем на фронт. Був розвідником і у розвідці був поранений в ліве око — весь світ став червоним. З тих пір він не любив відкритого червоного кольору. 1960 рік — Член Союзу художників Радянського Союзу. 1994 рік — Народний художник України. 1994 рік — Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка. Нагороджений орденами Слави III ступеня, Вітчизняної війни І ступеня, Трудового Красного знамені, медалями. Роботи художника знаходяться в багатьох музеях України та за кордоном (Японія, Кіпр, Франція, Італія, Польща, Болгарія та ін.), також в багатьох приватних колекціях.

Зараз живе і працює в м. Житомирі, Україна.