Андрій Тихонович Слюсарчук

Андрій Тихонович Слюсарчук (нар. 10 травня 1971, Житомир), також відомий як «доктор Пі», — шахрай, що завдяки численним телевізійним програмам здобув славу людини з начебто феноменальними здібностями. Встановив низку рекордів із запам'ятовування великих обсягів чисел, послідовностей геометричних фігур, а також слів тексту та іншої інформації, які були внесені до «Книги рекордів України». В подальшому був помічений у підробці документів про медичну освіту та наукові ступені у галузі нейрохірургії, а також у надаванні за великі кошти некомпетентної лікарської допомоги, яка призвела до смерті хворого.

Слюсарчук відомий також як безпрецедентний приклад введення в оману шахраєм-псевдонауковцем владних структур. Зокрема, за каденції В. А. Ющенка він особисто зустрічався з Президентом, який пообіцяв Слюсарчуку створити та віддати під керівництво останнього Інститут мозку, а за президентства В. Ф. Януковича Слюсарчук був нагороджений Державною премією України в галузі освіти 2011 року.

Біографія на основі журналістських розслідувань газети «Експрес»:

Мати А.Слюсарчука, Наталія Тихонівна Слюсарчук, на той час 21-річна жителька Житомира, жінка без освіти, покинула свого новонародженого сина у пологовому будинку та відмовилася від нього. Батька дитини вона не знала. По батькові у свідоцтві про народження записали «Тихонович» (Тихоном звали батька Наталії Слюсарчук i дідуся позашлюбної дитини).

1980—1987 (з 2-го по 8-й класи) — навчався i жив у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (смт Гришківці Бердичівського району). Там отримав свідоцтво про закінчення цього закладу. Згодом у школі-інтернаті були знищені майже всі документи про його навчання, в інших дата народження була виправлена на 19 травня 1974 року, тому на всі офіційні запити про навчання в школі громадянина Слюсарчука Андрія Тихоновича, народженого 9 травня 1971, нібито на підставі архівних документів надходили негативні відповіді.

1987—1989 — навчався у 208-й групі Міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту (Козятин, Вінницька область) за спеціальністю штукатур-плиточник-облицювальник.

2 жовтня 1989 — відповідно до наказу № 31, переведений у спеціалізоване ПТУ № 62 міста Червонограда (Львівська область; 1998 року воно було об'єднано з вищим професійним училищем (ВПУ) № 67 заводу «Зміна» у ВПУ № 11), в групу № 74 (швачки). Вчителі згадують про те, що тут Слюсарчук любив ходити на манер лікаря з кейсом і стетоскопом і проводив у сусідньому училищі сеанси гіпнозу за гроші. 1 червня 1990 отримав документ про «закінчення повного курсу», де в графі «професія» записано «помічник майстра», але, всупереч тодішнім правилам, не дістав призначення на конкретну роботу.

1993 — намагався влаштуватися нейрохірургом у лікарню Новояворівська (Львівська область), але йому відмовили. Проте надалі займався лікарською практикою в інших місцях.

1996 — Жидачівське районне відділення міліції (Львівська область) порушило кримінальну справу щодо Слюсарчука за підозрою в шахрайстві, яку згодом закрили. Ще одну подібну кримінальну справу закрила прокуратура Франківського району м. Львова.

2003—2006 р;— мешкав у гуртожитку НУ «Львівська політехніка», де примушував студентів приймати психотропні препарати на базі своїх сфальсифікованих діагнозів. Вимагав чималі суми на лікування у батьків, погрожував самогубством дітей. Поширював заборонені медичні препарати, а також «власного» виробництва — по 4 тис. доларів за одну ампулу.

З березня 2006 р. працював на посаді доцента кафедри Львівського державного інституту сучасних новітніх технологій і управління ім. В.Чорновола. 2006 року переведений на посаду професора кафедри загальних юридичних дисциплін.
2009—2011 — разом з журналістом Ігорем Юрченком вів суспільно-політичну програму «Ігри розуму» на радіо «Ера».

Біографія на основі розповідей А.Т. Слісарчука:

Народився в 1971 році у Вінниці.

Батьки — медики, професори: мати — педіатр, батько — кардіохірург загинули в автокатастрофі того ж року, коли Андрій закінчив школу.

В 12 років за протекцією Чазова поступив у Московський медінститут ім. Пирогова на лікувальний факультет. Спеціалізацію проходив на кафедрі нейрохірургії під керівництвом професора Гусєва. Вчителями були відомі вчені у сфері нейронауки Карлов, Вейн, Коновалов. У 18 років закінчив інститут і відразу ж, за рішенням вченої ради, був скерований в аспірантуру, без проходження інтернатури. Ставши аспірантом, за півтора року написав кандидатську.

У 1993 році приїхав жити і працювати в Новояворівськ (Львівська область), заради коханої дівчини Анжели, все йшло до одруження, проте вона померла від сепсису, коли він був на курсах у Москві. В Новояворівську спочатку працював у районній лікарні, але через конфлікти з колегами, був вимушений звільнитися, на життя почав заробляти сеансами гіпнозу.

Згодом вступив до Санкт-Петербурзького університету, навчальну програму якого пройшов за один рік, паралельно працюючи в реанімації, інституту ім. Бехтерєва. Після закінчення за 2 роки написав докторську та захистив її у Москві.

За сукупністю наукових праць рішенням вченої ради Московського інституту ім. Пирогова йому було присвоєне звання професора.
Після чого повернувся в Україну. Викладав психологію у Львівській політехніці, живучи в гуртожитку при інституті.

В червні 2009 на прес-конференції, присвяченій феномену пам'яті, Слюсарчук розповів про себе:

«Я виріс сиротою в дитбудинку. У дитинстві мене всі називали психом і непередбачуваним. Я мріяв бути лікарем в галузі нейрохірургії і психіатрії. Але мені говорили, що з мене вийде тільки санітар або фельдшер. Я не здавався і почав вивчати самого себе. Мені відкрилося, що мозок володіє колосальною пам'яттю, тільки ми цим не користуємося. За пам'ять відповідає те ж відділення мозку, що і за фобії, нав'язливі ідеї. У цьому вся розгадка. Мій мозок почав неначе фотографувати, сканувати побачене очима. Я знаю напам'ять 15 тисяч книг. Це дуже допомагало мені в навчанні. Я закінчив школу в 9 років, а інститут — в 17, став кандидатом наук в 24 і доктором — в 27.»

1995—1996 — первинна спеціалізація за фахом психіатрія та наркологія.

1994—1997 — працював лікарем-нейрохірургом, ординатором в Інституті нейрохірургії та неврології Російського державного медичного університету .

1997 — переведений в Московську медичну академію ім. І. М. Сеченова в зв'язку з вступом в очну клінічну аспірантуру за спеціальністю.

1998 — підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему: «Порівняльний аналіз імуномоделюючої терапії наслідків енцефалопатій при гострих черепно-мозкових травмах», здобув науковий ступінь кандидата медичних наук.

1999 — в Московській медичній академії ім. І. М. Сеченова присвоєно вчене звання доцента кафедри нейрохірургії.

2000 — вступив в клінічну докторантуру на кафедру нейрохірургії-неврології Російського державного медичного університету ім. М. І. Пирогова, де продовжував працювати на посаді доцента кафедри, займаючись науково-практичною діяльністю.

2003 — після успішного захисту докторської дисертації в сфері «Нейропсихології та нейропсихохірургії» (закрита тема) Слюсарчуку присвоєний вчений ступінь доктора медичних наук.

2005 році — на базі того ж університету за сукупністю наукових робіт, монографій в сфері неврології-нейрохірургії, психіатрії, нейрореанімації було присвоєно звання професора за фахом нейрохірургія.

З 2008 — професор кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Шупика (Київ).
Стверджує, що є доктором медичних наук, на підтвердження чого наводив на своєму офіційному сайті скан диплома доктора медичних наук, де вказано постанову президії ВАК України № 12-08/3-з від 14 квітня 2010 року. Водночас заявляє, що ступінь доктора медичних наук нібито здобув у 2003 році, а не у 2010, як зазначено на дипломі. Спеціалізована вчена рада Вищої атестаційної комісії України, яка присудила А. Т. Слюсарчуку вчений ступінь, відсутня у переліку спеціалізованих вчених рад на сайті ВАК. Також, відомості про захищені А. Т. Слюсарчуком дисертації відсутні в електронному фонді авторефератів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, куди вони обов'язково повинні потрапити. Відомості про наукові здобутки А. Т. Слюсарчука відсутні у будь-якій пошуковій системі наукових публікацій.

Позиція влади

23 червня 2009 р. Президент України Віктор Ющенко мав зустріч з А. Т. Слюсарчуком, де офіційно привітав його зі встановленням нового світового рекорду із запам'ятовування і відтворення людиною надвеликого об'єму інформації. На зустрічі обговорювалась можливість фінансування дослідницького центру, для розвитку методики Слюсарчука.
(зображення om1005169-3)

Арешт

Журналісти львівської газети «Експрес» у серії публікацій у жовтні-листопаді 2011 звинуватили доктора Андрія Слюсарчука у скоєнні важких злочинів та надали правоохоронним органам відповідні докази, за якими порушено кримінальну справу. Правоохоронні органи почали перевіряти підстави для присудження Слюсарчуку Державної премії України.

14 листопада 2011 А. Слюсарчук заарештований міліцією у Києві за підозрою в підробці документів і шахрайстві та доставлений до Львова.

В першій декаді січня було ухвалене рішення Галицького районного суду про продовження терміну утримання Андрія Слюсарчука у львівському СІЗО ще на два місяці — до 14 березня 2012 року.

27 січня 2013 року в Солом'янському районному суді Києва розпочалося перше судове засідання. Перелік інкримінованих Слюсарчукові злочинів — шахрайство, незаконне проведення операцій без медичної освіти, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до загибелі. Суд ухвалив продовжити термін утримання під вартою до 11 березня 2013 року та задовольнив клопотання прокурора про передачу обвинувального висновку до Вищого спеціалізованого суду України, щоби визначити підсудність.

14 лютого 2014 Сихівський райсуд Львова засудив Слюсарчука до восьми років позбавлення волі. Суд визнав його винним у 5 епізодах незаконної лікувальної діяльності, у 2 епізодах вбивства з необережності — 52-річного Лозового і трирічного Данила Прокопчука з Тернопільської області. Також він визнаний винним у використанні завідомо підроблених документів та 5 епізодах заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою (шахрайство). Суд також задовольнив частину цивільних позовів потерпілих. Слюсарчука зобов'язали повернути кошти, які потерпілі заплатили йому за лікування — близько 40 тисяч доларів. Також підсудний зобов'язаний виплатити сім'ї загиблого Лозового 70 тисяч гривень моральної компенсації, а ще чотирьом потерпілим — по 30 тисяч гривень кожному.

Відбування покарання

Андрій Слюсарчук відбуває покарання в Полицькій виправній колонії № 76 Рівненської області.

У лютому 2016 року керівник цієї колонії, Володимир Каламбет, та лікар медичної частини колонії, Віктор Каліш, дали інтерв'ю головному редактору журналу «Політика і культура» Ігорю Юрченку (який також був організатором багатьох заходів за участю Слюсарчука до його арешту), в якому розповіли, як поводить себе Андрій Слюсарчук в колонії, та висловили сумніви в тому, що Андрій Слюсарчук є психічно хворим та не має медичної освіти.

Також у лютому 2016 року суд прийняв рішення скоротити термін перебування А. Слюсарчука за гратами, в зв'язку з вступом в дію так званого «закону Савченко», згідно з яким один день перебування у СІЗО зараховується як два. Згідно з цим рішенням суду, Андрій Слюсарчук має вийти на волю в червні 2016 року.

 

Прочитано 957 раз

Последнее изменение Вторник, 10/05/2016

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework